Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світлі гості»
Гостя: Наталія Тарасенко, журналістка, письменниця
Ведуча: Ірина Суботовська

  Цікавою видалася розмова з нашою гостею, журналісткою, письменницею Наталією Тарасенко. Ми говорили про важливість змалку вкладати в дитину істини, які згодяться їй у дорослому житті. Про те, що у сьогоднішньому жорстокому світі потрібно якомога більше писати про те, що треба бути добрішими. Про те, як казкою можна виховувати дітей  і як зацікавлювати їх тією інформацією, якою ми їм пропонуємо. І, нарешті, про те, що у вихованні дітей величезне значення має батьківський приклад. А наприкінці програми письменниця прочитала і для малих, і для дорослих казку «Чарівна вудка».

 

«… Із роками розумієш, що вкладати в дитину – це якось правильніше. Краще навчити дітей змалку чогось цінного, чогось  такого, що вони можуть узяти в доросле життя, ніж змінювати дорослих. Тому що дитина – вона ще як глина, її ще можна ліпити, ще можна щось у неї вкласти. І вона це візьме в життя, вона чогось навчиться…»

 

 «… Нині я стикаюся з тим, що  люди стають більш жорстокими. Їх уже дуже важко чимось розчулити, дуже важко спонукати до чогось доброго… Тому, напевно, я б писала про те, що треба все ж таки бути добрішими. Світ не стає гіршим. Гіршим стає, можливо, ставлення до цього  світу»

 

«… Якщо мета – вкласти дитину спати, то казка повинна бути максимально доброю, максимально з «лайтовими» героями. І, знову ж  таки, треба враховувати вік дитини…»

 

«… Я намагаюся спостерігати за світом, за дітьми, за тим, як вони спілкуються. Тому що коли ти пишеш для дітей, то маєш писати їхньою мовою, описувати ті ситуації, які вони проживають. Не доросла людина проживає, а саме дитина…»

 

«Я дуже багато зараз читаю літератури з дитячої психології, як треба спілкуватися з сучасними дітьми, як доносити їм інформацію. Тому що наше покоління дуже відрізняється від тих дітей,  які зараз прийшли. Вони не сприймають інформацію так, як ми. Вони не можуть сидіти годинами і слухати, як ми лекції слухали в інституті. Якщо їм не цікаво, вони встануть і підуть…»

 

«Перш за все, як би це прикро не звучало для батьків, але все починається з батьків, із власного прикладу… Якщо ви хочете, щоб ваша дитина рухалася, візьміть м’яча, і підіть пограйтеся з вашою дитиною… Дитина з цікавістю буде це робити, тому що у дитини ще є оця потреба рухатися, щось нове пізнавати…»