• Біблія

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

У Новому Заповіті неодноразово згадується про благодать Божу. Навіть для невіруючої людини, напевно, саме слово благодать видається чимось хорошим. Віруюча людина тим більше розуміє, настільки це важливо знаходитися під Божою благодаттю! Але, розмірковуючи над поняттям благодаті, виникає запитання: а що ж таке благодать?

 

Написано: «Бо благодаттю ви спасенi через вiру, i це не вiд вас, це — Божий дар…» (Еф. 2:8): тобто, віра якимось чином приводить нас до благодаті, і спасає нас, виявляється, також благодать – через віру.

Якщо подивитися, що написано: «… благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа, Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лука­вого вiку, з волi Бога i Отця нашого;» (Гал. 1:3,4) – ймовірно, благодать – це образ переселення з цієї грішної землі у Його Вишній град Єрусалим. Це тоді, коли ми через віру прийняли Духа Святого, щоб мати силу звільнитися від цієї землі і перебувати з Христом на Небі. Бог приготував для нас місце на Небі, щоб перебувати з нами вічно, а не на цій землі: «В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам. І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я.» (Ін. 14:2,3).

А ця земля приготована до знищення: «А нинiшнi небе­са i земля, якi утримуються тим же словом, зберiгаються для вогню на день суду i погибелi нечестивих людей.» (2 Пет. 3:7), ця земля згорить: «Прийде ж день Господнiй, як тать уночi, i тодi небеса з шумом перейдуть, а стихiї, розпалившись, зруйнуються, земля i всi дiла на нiй згорять.» (2 Пет. 3:10).

Можна припустити, що благодать – це місце нашого перебування з Богом.

Це як віра Авраама: «Вiрою жив вiн на землi обiтованiй, як на чужiй, i жив у наметах з Iсааком та Яковом, спiвспадкоємцями тiєї ж обiтницi; бо вiн чекав мiста, що має основу, художником i будiв­ничим якого є Бог.» (Євр. 11:9,10). І ми будемо спасенні в цьому новому місті, ми уже звільнимося від цієї землі, ми будемо піднесені від цієї землі (1 Сол. 4:17). Благодать – це коли у нашому серці непомітно вміщається Царство Боже, і ми стаємо громадянами іншого світу – Небесного. Насправді, віра, яка нам дана, дана для того, щоб перемогти земний мир в самому собі. Написано: «… i ця перемога, що перемогла свiт, – вiра наша.» (1 Ін. 5:4): тобто, ми перемагаємо цей світ тим, що ми відриваємося від нього, тому що князь світу цього – сатана. Бог говорить: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається.» (Ін. 14:27); «Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.» (Ін. 16:33). Благодать – це коли ми всередині самих себе перестаємо бути жителями цього світу, цієї землі, а вже стаємо жителями Небесного граду Єрусалима. Написано: «… вони прагнули кращого, тобто небесного; тому i Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнiм Богом; бо Вiн приготував їм мiсто.» (Євр. 11:16). І ось коли здійсниться ця благодать – ти вільний: вільний від цього світу, від потреб, від хвороб, від проблем, від війни – від усього! Ти вільний тому, що ти вже мешканець іншого світу! Написано: «Не любіть світу, ні того, що в свiтi: хто любить світ, у тому немає лю­бові Отчої. I світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік.» (1 Ін. 2:15,17). Воля Божа, чи благодать – це всередині свого серця знайти Царство Боже, і захотіти в своєму серці переселитися у Небесний град Єрусалим. І ось тоді буде бажання чим скоріше залишити цю грішну землю: «… маю бажання визволитися i бути з Христом, бо це незрiвнянно краще;» (Флп. 1:23). Тому, Господь каже нам, як мешканцям Неба: «Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,…» (Мф. 6:20); «… вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога…,» (Кол. 3:1).

• Попередня
• Наступна