Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


У Біблії неодноразово згадується поняття благословення. Усі віруючі люди, слідуючи настановам Ісуса Христа, благословляють як друзів, так і ворогів. Що ж таке благословення?
 
Слово «благословляти» за Стронгом має три значення: 1 – добре про когось відгукуватися, віддавати хвалу; 2 – прикликати на когось Божу благодать; 3 – обдаровувати благом. Бачимо, що благословення являється як проголошенням добра та Божої благодаті на когось, так і творінням цього добра і блага для когось.
 
Для того, щоб зрозуміти, що таке благословення, потрібно самим дізнатися, як Бог нас благословив. В міру пізнання людиною Божого благословення, людина починає благословляти інших людей. Якщо людина не є благословенням для інших, це означає, що вона ще не пізнала, настільки благий Господь, вона ще не знає у всій повноті, що для неї зробив Господь, і скільки це вартувало для Господа, щоб дати це благословення. А якщо людина не знає, – то й благословення в ній теж немає, а тому вона не може благословляти інших.
Але той, хто вже отримав одкровення, настільки благий Господь, – «… бо ви пiзнали, що благий Господь.» (1 Пет. 2:3), – той приймає благословення від Бога, і наповнюється ним. Ось тоді людина вже благословляє інших людей! Бог благословив нас тим, що віддав нам Сина Свого на смерть, щоб ми всі отримали спасіння через Нього. Ми повинні благословляти інших так, як Ісус Христос благословив усіх нас: «Любов пiзнали ми з того, що Вiн поклав за нас душу Свою: i ми повиннi класти душi свої за братiв.» (1 Ін. 3:16).
 
Благословення може бути тільки від Господа, тому що благий тільки Господь: «Ніхто не благий, тільки один Бог.» (Мф. 19:17). У самій людині немає добра, чи блага, тому що всі люди – мертві та злі від самого народження: «… якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим,…» (Мф. 7:11). Але, якщо людина увірувала в Христа, – вона знайшла благословення від Господа. І ось те благословення, яке ми отримали від Господа, – це і є Світло Боже, милість Божа, Його прощення, Його любов і спасіння. Це усе є всередині нас від Бога, і ми вже стаємо провідником Божого благословення  для інших людей. Ми починаємо так само прощати, милувати, приймати інших людей, нести їм добро і Божу любов. Благословення – це нести Божу любов іншим людям! Якщо ми Христові, – ми «… Христо­вi пахощi Боговi в тих, що спасаю­ться‚ i в тих‚ що гинуть.» (2 Кор. 2:15). Якщо ми отримали благословення, як у притчі про таланти, то ми отримали талант від Бога, і Він тепер хоче отримати Своє з прибутком: «… і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.» (Мф. 25:27). Ми покликані благословляти інших людей тим же благословенням, яке отримали від Бога. Ми покликані творити добро всім: «Бо ми – Його творiння, створенi у Христi Iсусi на добрi дiла, якi Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували.» (Еф. 2:10). Поділіться добром, принесіть любов, скажіть добре слово, допоможіть комусь, нагодуйте голодного, підтримайте того, хто упав духом, дайте надію сусіду наркоману і алкоголіку, розкажіть, як Господь вирвав вас із гріха – робіть усе це Іменем Ісуса Христа! Ось це і буде благословенням!
 
Отже, для того, щоб дізнатися, що таке благословення, – потрібно зрозуміти, як Бог благословив нас. А Він помилував нас грішних, простив нас, прийняв нас, поніс покарання за наші гріхи, і дав нам Свою Любов. У міру пізнання благословення, яке ми отримали від Бога, ми також починаємо благословляти інших людей, і воля Божа, щоб ми, роблячи це, ставали досконалими, як Сам Господь: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.» (Мф. 5:44-48).
 

Автор – Олексій Волченко