Звідки у серці береться любов: від добрих справ, чи від возз’єднання з Богом?
Рейтинг користувача: 5 / 5
З Біблії ми знаємо, що «… Бог є любов.» (1 Ін. 4:8). Господь сказав нам, щоб ми любили ближніх, а також – щоб ми любили ворогів. Але, якщо людина не вміє любити не те, що ворогів, а, навіть, своїх ближніх? Як же знайти любов?
Звичайно, любов – від Бога, тому що Бог є любов, і знайти любов без Бога – неможливо, її може дати тільки Бог: «Господь же нехай направить серця вашi на любов Божу i на терпiння Христове.» (2 Сол. 3:5).
Бог дав нам Духа Святого через віру в Нього: «… увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13). А Дух і любов – це одне й те ж: «… любов Божа влилась у серця нашi Духом Святим, даним нам.» (Рим. 5:5). Отже, в нас є любов, і вона – від Бога!
Проте, це лише початок любові – в дусі, глибоко в серці! Відтепер, піти за Духом Святим (за любов’ю), і підкорити своє життя, свою плоть спонуканню із серця – любити, – це відповідальність кожної віруючої людини.
Тому, початок любові – від Бога, але, зростання в любові – це вже наша відповідальність! Зростання самого себе в любові відбувається від нашого служіння одне одному: «… iстинною любов’ю всi зростали в Того, Який є глава Христос, з Якого все тiло, що складається i з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скрiплюються, при дiї в свою чергу кожного члена, одержує прирiст для створення самого себе в любовi.» (Еф. 4:15,16).
Бог дав нам Свого Духа, дав нам любов у серце. Але, питання в іншому: чи слухаємо ми Духа Святого, Який в нас, чи чуємо ми любов Божу? Чи відповідаємо ми Богу, коли Він спонукає нас творити добро, проявляти любов до братів, жертвувати собою заради інших?
Його любов до нас, чи начаток Духа, Який є в нас через віру, – це насіння для нас, яке повинно прорости. Це талант, який ми не повинні закопувати, але пустити в оборот. Любов не просто любить, любов діє – допомагає, служить, годує, одягає, відвідує лікарні, в’язниці і т.п. Написано: «А хто має достатки на свiтi, але, коли бачить брата свого в нуждi, зачиняє вiд нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа? Дiти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а дiлом i правдою.» (1 Ін. 3:17,18).
Отже, любов Божа зростає у тому, хто відповідає діями на спонукання Духа Святого – любити і творити добро. Якщо ж не творити добро, – любов згасає, і віруюча людина втрачає радість спасіння, і, навіть, може впасти в гріх: «… якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.» (Бут. 4:7).
У міру примноження віри, людина пізнає, як її любить Бог. І якщо людина пізнала Божу любов, – тоді Божа любов наповнює людину, і вона починає любити так само, як любить Христос! А Бог любить нас настільки, що прийшов душу Свою покласти за нас. Написано: «Любов пiзнали ми з того, що Вiн поклав за нас душу Свою: i ми повиннi класти душi свої за братiв.» (1 Ін. 3:16). Коли ми усвідомили, що Він Свою душу поклав за нас, – ми пізнали Його любов до нас! І тепер в нас є сила Духа Святого любити так, як Він любить нас. Коли ми покладаємо душі свої за братів, – ось тоді любов у всій повноті входить в нас! А коли ми тільки увірували, – це тільки початок любові, це насіння, яке повинно в нас проростати. Любов оживає і проростає в нас тоді, коли ми щось робимо: коли ми благословляємо, прощаємо, милуємо, молимося за когось, годуємо безхатьків – лише тоді любов починає жити, тоді вона твориться. А якщо ми пізнали любов Христову, але нікому не служимо, то про це написано: «Та маю проти тебе те, що ти залишив першу любов твою. » (Одкр. 2:4). Тобто, коли ми не відповідаємо любов’ю на спонукання Святого Духа, і не діємо, – тоді любов згасає, нам стає нудно, нецікаво, люди здаються нам якимись не такими, ми починаємо засуджувати – і це лише тому, що ми не робимо добрих справ, не допомагаємо, не годуємо, не молимося, не благословляємо. Тоді ми живемо, як невіруючі егоїсти – тільки для себе, ми порушуємо закон Христовий, який Він нам дав: «Hосiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа» (Гал. 6:2). Саме тому й згасає любов.
Важливо пізнавати Бога – це означає, пізнавати, як Він полюбив нас. Якщо ми це пізнаємо, – тоді ми будемо чинити так, як Він чинив: «I ми пiзнали любов, що має до нас Бог, i увiрували в неї. Бог є любов, i хто перебуває в любовi, перебуває в Бозi i Бог у ньому. Любов досягає в нас такої довершености, що ми маємо дерзновення в день судний, бо робимо в цьому свiтi, як Вiн.» (1 Ін. 4:16,17).
Отже, любов – від Бога, тому що Бог є любов. Але, це тільки початок любові. Бог направив нас у любов Христову, Бог дав нам старт, дав напрямок, але, піти цим шляхом – це наша відповідальність. І той, хто не піде цим шляхом, – той не знайде Бога, тому що «Хто не любить, той не пiзнав Бога, тому що Бог є любов.» (1 Ін. 4:8).
Але, коли ми відповімо на спонукання Святого Духа, почнемо виконувати закон Христовий, будемо піклуватися одне про одного, – тоді ми побачимо, як в нас зросла любов, тоді ми пізнаємо Бога, пізнаємо щастя любити, станемо живими для Бога: «Ми знаємо, що ми перейшли зi смерти в життя, бо любимо братiв; той, хто не любить брата, перебуває в смертi.» (1 Ін. 3:14).
Отже, відповідь на запитання: Звідки у серці береться любов: від добрих справ, чи від возз’єднання з Богом? Любов народжується у нашому серці – тільки від Бога, але, зростає любов у нас від нашої взаємодії з Богом: від нашого послуху Святому Духу – любити ближніх!
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 08 травня 2019
