Що потрібно читати для того, аби більше пізнати Бога?
Часто трапляється так, що людині, яка читає Біблію, хочеться ще більше пізнати Бога. Іноді можна подумати, що для цього потрібно прочитати ще якісь богословські книги, різні коментарі святих отців – тоді Бог відкриється людині по-особливому. Чи залежить ступінь віри в Бога від кількості прочитаних книг?
Звісно, однієї лише Біблії достатньо для нашого спасіння і для нашого зростання у вірі. Написано: «Усе Писання богодухновенне i корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведностi;» (2 Тим. 3:16). Так, є книги святих отців, є ще безліч християнської літератури. Але, це не означає, що якщо ви чогось не прочитали, чи ще не все дочитали, – то вам чогось не вистачило для того, щоб наповнитися Духом Святим. Це зовсім не так! Ми спасаємося благою звісткою про Ісуса Христа: «Бо я не соромлюсь благовiстя Христового, тому що воно є сила Божа для спасiння всякому вiруючому, спочатку юдею, потiм i еллiновi.» (Рим. 1:16).
У перші три століття християнство поширювалося по всій території Римської імперії, проте, ще навіть не було канону Євангелія. Були окремі листи і послання, але, навіть цього не було в простих людей, адже, це було рідкістю. Це були переважно усні свідчення, почуті від інших віруючих. Але, попри це, християнство поширилося по всьому світу. Як це відбулося? – через усні свідчення про Ісуса Христа. І той, хто увірує в ці свідчення, – той спасеться.
Отже, Євангеліє – це свідчення про те, що Ісус – це Месія, Христос. Усі чекали на Месію, Грядущого. Євангеліє говорить нам не тільки про те, що це був Месія, але, й відкриває нам, Ким являється Месія! У Старому Заповіті написано: «Відкупитель ваш – Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів.» (Іс. 47:4). Про Кого тут йдеться? – про Господа Саваофа, але Він нас не відкупляв. А якщо Ісус Христос нас відкупив, – тоді Він і є Господь Саваоф? Тільки Євангеліє відкриває нам, ХТО є Ісусом Христом.
Наприклад, коли Ісус з учнями були в домі Петра, і через велику кількість людей до Ісуса не можна було наблизитися, тоді четверо прокопали дах, і внесли розслабленого. Далі написано: «І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.» (Мф. 9:2,3). Адже, крім Самого Бога ніхто не може прощати гріхи! Тоді «Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? Бо що легше – сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?» (Мф. 9:4,5). Мається на увазі, що якщо сказати: «прощаються тобі гріхи», то це жодним чином не проявиться явно. Але, якщо сказано «устань, і візьми постіль», і якщо розслаблений встане, – тоді це буде доказом істинності та влади сказаного слова! Ісус сказав: «Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.» (Мф. 9:6,7). У цій історії Ісус доводить нам, що Він може прощати гріхи, а якщо гріх може прощати тільки Бог, – значить, Він і є Бог! Тобто, Євангеліє говорить нам, що Ісус із Назарета – це був Син Божий, у Якому був Сам Бог, Господь Саваоф, Який прийшов у Сині Своєму, і Який Сам для Себе прийшов спасти Свій народ: «Я, Я Сам згладжую злочини твої заради Себе Самого і гріхів твоїх не пом’яну…» (Іс. 43:25). Тому, якщо ви думаєте, що ви щось не дочитали, то достатньо лише цієї історії із розслабленим, щоб ви увірували і утвердилися у вірі.
Або інша історія – про зцілення слуги сотника: «У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, бо любить народ наш і збудував нам синагогу. Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій.» (Лк. 7:2-7). Тобто, сотник – окупант, римський офіцер – сказав Ісусу, що вірує в те, що Він – Син Божий, Який підвладний Богу в усьому, а, отже, Йому підвладний весь світ, і тому, він не достойний наблизитися до Христа – через свою гріховність, через благоговіння перед Ним. Сотник безсумнівно вірив, що одного лише Його слова достатньо, щоб не лише зцілити слугу, але й всю землю перевернути! На ці слова сотника Ісус відповів: «… кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.» (Лк. 7:9). Цієї історії також достатньо, щоб увірувати. А про тих, що увірували, написано: «… ви, почувши слово iстини, благовiстя вашого спасiння, та увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13). Тому, ми стаємо віруючими не від кількості прочитаних книг, а від якості їх прочитання. Можна прочитати багато різних духовних книг – і залишитися невіруючим, а можна прочитати тільки Біблію, чи, навіть, одну главу з Біблії – і увірувати!
Важливо зрозуміти, що ми спасаємося тільки Ісусом Христом. Тому, якщо ми хочемо знайти Христа, – нам краще читати Біблію, тому що вся Біблія свідчить про Нього. Навіть, читаючи Біблію, ми повинні глибоко вдумуватися у те, що саме ми читаємо, потрібно намагатися побачити у всьому Писанні Ісуса Христа. Написано: «Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.» (Ін. 5:39).
Тому, хвилюватися про те, що ви щось іще не прочитали для того, щоб стати справжнім віруючим, – абсолютно неправильно. У нас є Біблія, і це більш, ніж достатньо для нашої віри. Нам не вистачить усього нашого життя для досконалого дослідження Святого Писання, тому, не розтрачуйте себе на другорядне. Це не означає, що взагалі непотрібно читати інші книги! Читати потрібно, але, завжди потрібно мати пріоритет у виборі витраченого часу на читання Біблії і решти книг, тому що по плоті – нам легше читати навіть духовні книги, аніж Біблію. Можна зачитатися людськими книгами, і не помітити, як давно вже залишили Біблію. Тому, завжди потрібно пам’ятати, що приводить нас до спасіння: «… як новонародженi немовлята, полюбiть чисте словесне молоко, щоб вiд нього вирости вам на спасiння;» (1 Пет 2:2).
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 18 червня 2019
