Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 


У Біблії є вірш, у якому йдеться про час і випадок: «І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не розумним – багатство, і не майстерним – прихильність, але час і випадок для всіх них.» (Еккл. 9:11). Як потрібно ставитися до удачі? Чи сумісні поняття «удача» і «християнство»?
 
Швидше за все, час і випадок, про які написано у цьому вірші (Еккл. 9:11), не мають нічого спільного зі словом удача. У перекладі «випадок» означає подія, пригода.
А такі слова, як моторний, хоробрий, розумний, майстерний – це риси характеру людини, які не мають нічого спільного із праведністю цієї людини. Можна бути моторним грабіжником, хоробрим злодієм, розумним інженером газових камер для концтаборів, і майстерно обманювати людей. Тому, ці якості жодним чином не впливають на взаємовідносини із Богом. А усе життя людини залежить виключно від її взаємовідносин із Богом, і ці взаємовідносини жодним чином не залежать від особливостей нашого характеру, від нашої освіти, чи від соціального статусу.
 
Звісно, кожна людина намагається самостійно влаштувати своє життя, свою долю, свою кар’єру але, насправді, тільки взаємовідносини з Богом визначають долю людини: «Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини – від Господа.» (Притч. 29:26). Найкраще, що людина може зробити у своєму житті – це знайти Христа, і тоді Господь влаштує долю цієї людини. Людина може обдумувати і планувати своє життя, але тільки Бог керує життям кожної людини: «Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її.» (Притч. 16:9). Все, що відбувається у житті з людиною – відбувається невипадково: Господь керує життям кожної людини.
 
Ви запитаєте: а яким чином Бог всім керує?
Бог визначив закони для існування всього, що Він створив. Існують закони для всієї Землі, для народів, і для окремої людини! Закони як фізичні, так і духовні. Фізичні закони – такі, як гравітація, фотосинтез, і всі решта – визначають фізичне життя на цій землі. А для людини Бог створив закон Божий. І якщо людина порушує закон Божий, – вона підпадає під прокляття, і навпаки: якщо людина намагається жити по Слову Божому, – вона буде під благословенням.
Ви запитаєте: а чи можливо, що з людиною відбувається щось погане, а людина – хороша, намагається виконувати закон Божий? Або навпаки: чи можливо, що людина – погана, а у неї все добре? Чи можливо, що відбуваються неприємні випадковості, чи навпаки: удача – незалежно від закону Божого? Так, можливо, але, дуже ненадовго, тому що Бог вірний: «Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.» (Пс. 9:17).
 
Є один із законів Божих – це закон сіяння і жнив: «Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що по­сiє людина, те й пожне.» (Гал. 6:7). Усе, що відбувається із людиною – добре, чи погане – усьому цьому є причина! Те, що з людиною зараз відбувається, – цьому передувало те, що людина колись посіяла. У Бога немає випадковостей, тому що у такому разі порушується закон Божий! Якщо щось відбулося випадково, тобто, без попереднього посіву, – це означає, що Бог буде зневажений (стає предметом насмішок).
 
Тому, все відбувається за законами Божими! Але, нечестива людина гордиться своїм плотським розумом, вважаючи, що вона може сама керувати своїм життям, і що вона може, незважаючи на Бога, зробити собі гарну долю: «Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».» (Пс. 9:27).
 
Виникає запитання: якщо Бог всім керує, якщо воля Божа у всьому, – чому тоді так багато зла на землі? Зло – не від Бога, але, Бог визначив закони, порушення яких призводить до зла! Це людина спокусилася гріхом і посіяла зло: «У спокусi нi­хто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом i Сам не спокушає нiкого, але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною похiттю; похiть же, зачавши, породжує грiх, а вчинений грiх породжує смерть. Hе обманюйтесь, браття мої улюбленi.» (Як. 1:13-16).
 
Людина сама посіяла зло своєю похіттю плоті, і відповідно – пожала собі зло! «Хто сіє неправду, пожне біду,…» (Притч. 22:8); «Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня.» (Пс. 7:15). І навпаки: той, хто чинить за Словом Божим, – той сіє для себе добро у своє життя: «Сійте собі у правду,­ і пожнете милість; розорюйте у себе но­вину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду.» (Ос. 10:12).
 
Думаючи про те, що є випадок і удача, – ми спокушаємо Бога, тому що так ми припускаємо, що Бог не все контролює, не все бачить, не скрізь присутній: тому, все відбувається абсолютно випадково. Але, Господь говорить, що ми спокушаємо Бога, коли припускаємо, що Його немає в цій ситуації: «… вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?» (Вих. 17:7). Біблія говорить нам, що тільки помисли про те, що десь немає Бога, що якась подія відбулася випадково, без Бога – це нечестивість: «… нечестя дому Ізраїлевого й Іудиного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь».» (Єз. 9:9).
 
Тому, воля Божа – скрізь, у всьому, і не можна навіть думати, що є якась удача, випадок, чи ще щось! Немає такого місця, де немає Господа, тому що написано: «… бо Ним створено все, що на небесах i що на землi, видиме i невидиме; чи престоли, чи господст­ва, чи начальства, чи влади, – усе Hим i для Hього створено; i Вiн є ранiш усього, i все Hим стоїть.» (Кол. 1:16,17).
 
Думаючи про випадок, чи про удачу, ми, неначе б то, проголошуємо у своєму серці, що Бог не бачить і не знає, що десь, щось відбувається: цим самим ми говоримо у своєму серці, що Бог не являється Господарем усього, що Слово Боже може не сповнитися. Таким чином, ми у своєму серці говоримо, що якісь події відбуваються абсолютно випадково, а насправді, відбувається тільки те, що визначив Господь: «Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.» (Притч. 19:21).
 
Випадок і воля Божа – несумісні поняття! У такому разі виходить так, що випадок або удача – це якась подія, якою не керує Господь. Ні, це не так! Він усе бачить, усе знає! Це нечестиві думають, що з ними немає поруч Бога, і що Він не бачить, не знає, що відбувається – тому, вони не бояться грішити: «В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.» (Пс. 9:25).
 
Ми повинні бути твердо впевнені, що випадку чи удачі не буває – тому що Бог є Господом усього, що існує. І всі події, які відбуваються, – справедливі вони чи ні, біди чи благополуччя, – все від Бога: «… коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?» (Плач. 3:34-38).
 
На землі немає іншої волі, крім Господньої! Так, звісно, нам багато що незрозуміло: чому був Голодомор, Голокост, чума, фашизм, комунізм. Але, ми не бачимо причини, чому так відбулося. Ми не бачимо посіяних зерен, ми бачимо тільки наслідки – жнива. Ми можемо тільки здогадуватися про посіяні зерна! Наприклад: у 1844 р. К. Маркс вперше пише про те, що Бога немає! У 1859 р. виходить книга Ч. Дарвіна про те, що людина походить не від Бога, а від мавпи! У 1880 р. Ф. Ніцше заявляє, що «Бог помер», і пише книгу «Антихрист і прокляття християнства». У кінці ХІХ ст. в університетах Європи було соромно зізнаватися, що ти – віруючий: це вважалося принизливо, відстало і непрогресивно. Виходить так, що всі жахіття, які відбулися  у ХХ ст., – відбулися через те, що було посіяно в ХІХ ст.
 
Бог визначив закони існування світу, і ці закони написані ще 3500 років назад: «Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе...» (Втор. 28:15-38).
 
У ХХ ст.: Перша та Друга світові війни, революції, комунізм, фашизм, Голодомор, хвороби, аморальність і жорстокість – це все плоди заперечення Бога (нечестивості), які посіяло людство у ХІХ ст.
 
Отже, все що відбувається, – все відбувається тільки з волі Божої: «Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.» (Ін. 1:3). Саме тому, випадковостей не буває, не буває і удачі! Існує тільки воля Божа – в усьому: як для всієї землі, так і для народів, так і для окремої людини! Написано: «Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати­ напрямок стопам своїм.» (Єр. 10:23).
 
Наша відповідальність – прийняти це, отримати звільнення від страху, що з нами може відбутися щось неочікуване. Усі наші страхи – а можливо, я захворію, а можливо, мене обдурять, а можливо, я помру, і ще дуже багато страхів невідомості – виникають тільки через те, що ми віримо у випадковості. Якщо ми боїмося, – ми не віримо Богу, що Бог завжди з нами і що Він – Господар усіх обставин. Якщо ми не довіряємо Богу, що Він з нами, і чекаємо якихось неприємностей, – вони неодмінно стануться, тому що з ними відбувається усе по нашій вірі: «Вiра ж є здiйснення очiку­ваного i впевненiсть у невидимому.» (Євр. 11:1). Якщо ми очікуємо якихось неприємностей – вони обов’язково відбудуться, як це сталося із праведним Іовом: «… бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.» (Іов. 3:25).
 
Але, якщо ми увірували в Христа – ми знайшли Бога у самому собі, і тепер Бог завжди з нами Духом Святим. Тому, ми вже не боїмося несподіванок, ми тепер діти всемогутнього Бога: «Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!» Цей самий Дух свiдчить духовi нашому, що ми – дiти Божi.» (Рим. 8: 15-16).
 
Саме для цього помер і воскрес Христос: для того, щоб ми не боялися, а уповали на Бога! Написано: «А оскільки дiти причетнi плотi i крови, то i Вiн також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола, i визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабствi.» (Євр. 2:14-15).
 
Насправді, Бог завжди з людиною – щосекунди! Написано: «Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.» (Пс. 138:2-4).
Потрібно довіритися Богу, довірити Йому все своє життя, всю свою долю. Довіртеся Господу у всіх своїх планах, цілях, прагненнях, бажаннях, роботах – у всьому: «Усi турботи вашi покла­дiть на Hього, бо Вiн пiклується про вас.» (1 Пет. 5:7).
Яке щастя – знати, що ти завжди під захистом Бога, що Бог завжди з тобою. Знати, що взагалі непотрібно боятися випадковостей. Знати, що можна зняти із себе відповідальність за своє життя, і перекласти ї на Бога, а собі залишити тільки одне: довіряти Йому в усьому, і постійно бути з Ним.
Це велике щастя – віддати усе в руки Божі, віддати Йому свою долю, і не покладатися на удачу, як написано: «Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.» (Пс. 83:13).
 
 
Автор – Олексій Волченко