Як можна змінитися?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Я – віруючий і давно відвідую церкву. Намагаюся не грішити, не засуджувати, не сердитися, але знову все повторюється! Не можу позбутися гріховних намірів! Я хочу змінитися, але не можу. Як мені змінитися?

 
Якщо Ви хочете змінитися – не варто дивитися на своє минуле. Не варто дивитися на самого себе, і, навіть, думати про самого себе.
Коли Адам згрішив – у нього відкрилися очі на самого себе. Адам і Єва перестали дивитися на Бога, а натомість – почали дивитися на самих себе: «І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, ...» (Бут. 3:7). Доки вони не згрішили – вони не бачили себе, що були нагі – «І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.» (Бут. 2:25) – вони бачили тільки Бога, Творця неба і землі, Яким вони жили та існували. Але, згрішивши, вони побачили самих себе. Саме від цього погляду на себе – усі наші проблеми. Погляд на себе і відсутність погляду на Бога – і являється перворідним гріхом. Роблячи себе центром життя, головним орієнтиром, ідолом і богом для самого себе, тим самим людина відкинула керівництво свого Творця – Бога.
Тому, всі наші проблеми знаходяться всередині нас, через народження від Адами, як написано: «Тому, як через одного чоло­вiка грiх увiйшов у свiт, i з грiхом – смерть, так i смерть перейшла на всiх людей, бо в ньому всi згрiшили.» (Рим. 5:12). Тобто, всередині нас від народження знаходиться егоцентрична позиція Адама. Чим більше ми думаємо про себе самого – тим більше ми занурюємося у темряву егоїзму, яку ми отримали у спадщину від Адама. І якщо ми будемо хоча б трохи чесними, – ми виявимо у нашому серці дуже багато негарних якостей. Ісус сказав: «Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.» (Мк. 7:21-23). Уявіть лише, що знаходиться всередині кожної людини?! Так, це неприємно чути, і ви можете сказати, що, напевно, це є у всіх, окрім вас. Але ж кожен – народжений за плоттю від Адама, тому в кожній людині все це є.
 
Чим більше ми занурюємося у себе – тим більше ми занурюємося у темряву наших брудних думок. Тому, щоб позбавитися усього цього – нам варто дивитися не в себе, не у свою темряву, а на Господа, адже, «… Бог є світло, i немає в Ньому ніякої тем­ряви.» (1 Ін. 1:5). Не варто думати про своє життя, краще думати про життя Христа, і тоді Господь освятить тебе Своїм життям: «Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.» (Ін. 1:9). Не варто досліджувати самого себе, тому що ми не знайдемо всередині себе нічого доброго. Ми – гріховна плоть, і все наше наповнення – гріховне. Павло говорить: «Бо знаю, що не живе в менi, тобто в моєму тiлi, добре; бо бажання добра є в менi, але щоб зробити таке, того не знаходжу.» (Рим. 7:18). Тому, думати про себе плотського, гріховного, нечистого не лише безглуздо, але і смертельно. Павло писав: «Помисли плотськi є смерть, а помисли духовнi – життя i мир,…» (Рим. 8:6). Помисли плотські – це помисли про самого себе, а згідно зі Словом це призводить до смерті. Багато людей скінчили життя самогубством, розмірковуючи про самих себе і про своє життя: вони так захопилися цим дослідженням, що досягли глибин зла у своєму серці, і через відразу до себе – вирішили скоїти самогубство.
 
Ви не замислювалися, чому ми боїмося залишатися із самими собою наодинці і чому одразу біжимо до людей, вмикаємо соцмережі, телевізор чи музику?! Ми просто боїмося залишитися наодинці із самими собою, тому що цей «Я сам» – і являється нашою гріховною плоттю. Ви дуже добре його знаєте: він брехливий, боягуз, хтивий, гордий, жорстокий і т.п. Ви не хочете ототожнюватися із ним, тікаєте від нього – тобто, від самого себе плотського. Тому, залишатися наодинці із самими собою, ще не означає, що ви спілкуєтеся із Богом!
Бенедикт Спіноза сказав: «Коли залишаєшся сам – потрібно точно знати, із ким ти залишаєшся». Тому, важливо докласти всіх зусиль, щоб, залишаючись наодинці із самими собою, у нас були помисли про Христа: «Подумайте про Того, Хто перетерпiв таку над Со­бою наругу вiд грiшникiв, щоб вам не знемогтися i не ослабнути душами вашими.» (Євр. 12:3). Наша душа кріпне і утверджується лише тоді, коли ми помишляємо про Христа. Розмірковуючи про самих себе не помишляючи про Христа, наша душа знемагає і слабне.
 
Ви запитаєте: а чи всі люди, які прийняли Ісуса Христа Господом, – народжені згори і отримали Духа Святого? – Так, ви абсолютно праві, більше того, написано: «… увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13).
Проте, народження по плоті залишається і ніде не зникає, доки ми іще живі у фізичному тілі. Всередині нас якимось чином вміщається і Дух Божий – через віру в Ісуса Христа, і стара гріховна плоть – через народження від Адама. Таким чином, всередині нас іде постійна боротьба: «… бо плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б.» (Гал. 5:17), і щоб перемогти в цій боротьбі -нам потрібно увесь час бути із Христом, щоб було, як написано: «… i вже не я живу, а живе в менi Христос. А що нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене.» (Гал. 2:20). Тому, наша перемога тільки у Христі, самі себе  ми ніколи не переможемо. Потрібно увесь час жити вірою, що Христос зі мною і саме цією вірою ми переможемо самих себе: «Бо всякий, народжений вiд Бога, перемагає свiт; i ця перемога, що перемогла свiт, – вiра наша.» (1 Ін. 5:4). Віра – це бути весь час із Ним, ніколи не залишати Його, ніколи не залишатися наодинці самим із собою. Тільки-но ми залишаємося наодинці із самими собою чи зі світом (а це – одне й те ж) – ми знаходимося в руках сатани, тому що князь цього світу – диявол.
 
Блез Паскаль, розмірковуючи про це, писав, що розмови із самими собою псують людину, а спілкування людини із самою собою псує нас так само, як і лихе товариство: «Бо люди насамоті ведуть бесіди самі із собою, і ці бесіди необхідно розумно спрямовувати: «Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрi звичаї.» (1 Кор. 15:33). Потрібно щосили намагатися зберігати мовчання а бесіди вести лише про Бога, адже, у Ньому Єдиному – істина, і таким чином перейнятися цією істиною.» (Блез Паскаль – «Роздуми», № 102, ст. 80).
 
Отже, для того, щоб вирватися із темряви своїх гріхів, непотрібно залишатися наодинці з собою. Важливо залишитися сам на сам із Христом. Чим більше ми будемо мати спілкування із Господом – тим більше Він буде наповнювати наше серце світлом, і звільняти нас від нашої гріховної, темної плоті, формувати в нас Свою волю, чисті та світлі помисли і розсудливі бажання: «… тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням.» (Флп. 2:13).
Коли ми думаємо про Христа – ми наближаємося до Христа і преображаємося у Його образ. Коли ж ми думаємо про себе – ми віддаляємося від Христа і наближаємося до гріха. Павло писав: «… i не уподiбнюйтеся свiтовi цьому, а змiнюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пiзнавали, що є воля Божа, блага, угодна i довершена.» (Рим. 12:2). А воля Божа – це щоб Він був у нас, щоб ми були із Богом разом єдині, як Сам Ісус говорив: «Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене.» (Ін. 17:21).
Отже, нам потрібно преображатися оновленням розуму – завжди думати про Христа і припинити думати про себе, як це робить світ, занурений у егоїзм. Звісно, одразу припинити думати про себе не вийде, аде Павло нас вчив, що в міру примноження віри – ми будемо все менше думати про самих себе: «За даною менi благодаттю, кож­ному з вас кажу: не думайте про себе бiльше, нiж треба думати; але думайте скромно, в мiру вiри, яку Бог придiлив кожному.» (Рим. 12:3). В іншому місці Павло навчав: «Будьте однодумнi мiж собою; не звеличуйте себе, а наслiдуйте смиренних; не будьте зарозумiлi;» (Рим. 12:16): не мрійте – тобто, не будьте розумними для самих себе (грец. досл. переклад).
Погляньмо, як Давид думав про себе: «А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.» (Пс. 21:7) – але ж цей псалом говорить не лише про Давида, а й про Христа.
Авраам оцінював себе відповідним чином: «Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл…» (Бут. 18:27).
Тому, думати про себе – це стверджувати у собі самому незалежність від Бога – це плотська гріховна природа людини, отримана у спадщину від Адама. Думати про себе – це гордість і звеличування, це бути противником Богу, а значить – бути заодно із сатаною! Думати ж про Бога – це смирення самого себе! Була така історія, коли Ісус розмовляв із Петром про своє покарання на Хресті і Петро намагався Його відмовити – тоді Ісус назвав Петра сатаною: «Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.» (Мф. 16:23-25). Зректися себе, погубити свою душу, і взяти свій хрест – це припинити думати про самого себе, про людське, а весь час думати про Христа: це і є смирення плоті: «Отже, смирiться пiд мiцною ру­кою Божою, щоб пiднiс вас свого часу.» (1 Пет. 5:6). Ви скажете: як це можливо – не думати про себе, якщо написано: «Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постiйно: бо, так роблячи, i себе спасеш i тих, що слухають тебе.» (1 Тим. 4:16)? Думати про себе можна, і, навіть, потрібно, але тільки в тому сенсі, щоб визначити, де ми знаходимося: із Христом чи ні. Написано: «Перевiряйте самих себе, чи у вiрi ви; самих себе дослiджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Iсус Христос у вас? Хiба тiльки ви не тi, ким повиннi бути.» (2 Кор. 13:5). Випробовувати свою віру – значить, визначити: а чи Христос у мені, чи я зараз сам собою? Чиню я за своєю волею чи виконую волю Христа? Потрібно весь час випробовувати себе і перевіряти: а я зараз вчиняю як учень Христа – за Його Словом, чи за своїм бажанням? Тобто, важливо весь час контролювати себе: з Ним я чи сам собою?
Отже, для того, щоб змінитися – потрібно завжди бути із Христом. Усі наші хвороби – як фізичні, так і психічні – це всього-на-всього гріх, який живе в нас від самого народження. Наша совість вже не може зносити цей гріх і всередині кожного із нас з’являється такий тиск, від якого з’являється хвороба – неважливо, фізична, духовна чи психічна. Тому, вихід – тільки один: це – Христос, Який є «… путь, і істина, і життя;» (Ін. 14:6). Тільки Ісус звільнить нас від гріхів, Ісус – «Який дав Себе за нас, щоб визволити нас вiд усякого беззаконня i очистити Собi людей обраних, ревних до добрих дiл.» (Тит. 2:14).
Сенс нашого життя – знайти Ісуса Христа! Написано: «Від однiєї крови створив увесь рiд людський для проживання по всiй землi, наперед визначивши часи i межi їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не вiдчують Його i чи не знайдуть, хоч Вiн i недалеко вiд кожного з нас: бо ми Hим живемо‚ i рухаємось‚ i iс­нуємо, як i деякi з ваших вiршо­творців говорили: «Ми Його i рiд».» (Діян. 17:26-28). В іншому місці сказано: «… бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є, i тим, хто шукає Його, дає винагороду.» (Євр. 11:6). Нам потрібно бути із Ним, шукати Його, перебувати у Ньому, спілкуватися, молитися. Якщо ми – із Ним, тоді Він – з нами, і Він прожене всяку темряву, яка є в нас! Так, це непросто – не думати про себе, а про Нього, але це – важливо. Як тільки ми фокусуємося на Христі – ми зцілюємося, а переводячи фокус на себе, – ми помираємо. Як було із Петром: доки він дивився на Христа – ішов по воді, а як тільки відвернувся на секунду – почав тонути. Важливо пам’ятати, що ми самі, своїми силами ніколи не виправимося, не змінимося, а тільки силою Христа в нас: «… все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.» (Рим. 8:37). Тому, перебуваючи з Ісусом, ми будемо мати все: і звільнення, і зцілення від усіляких гріхів і залежностей, тому що Він саме для цього і прийшов на землю, поніс покарання за наші гріхи, був убитий і воскрес! Слава Йому!
 
 
Автор – Олексій Волченко


* для того, щоб поділитися статтею в будь-якій соціальній мережі з мобільної версії сайту, потрібно натиснути  в кінці статті, обрати із запропонованих варіантів той, який потрібен саме вам, натиснути на його іконку, і підтвердити дію на сторінці свого профілю.
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 16 листопада 2021