• Сімейна консультація

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

  Статистика показує, що молодь іде з церкви, бо їй там нецікаво, її там нічого не тримає. Що утримало у церкві ваших дітей? Ви влаштовували якісь спеціальні служіння? Чи у той час було багато молоді?

 

  Ракеле: Я не можу сказати, що тоді було багато молоді. Іноді я й сама у неї запитувала: «Що вас тут тримає?». Наші друзі, й, навіть, пастори теж не можуть зрозуміти, чому наші діти хочуть залишатися тут, а не їдуть за кордон, де є можливість краще жити в фінансовому плані, або де є змога бути у великій церкві (адже в нас маленька церква). Я не можу дати точної відповіді на це питання, адже, коли я запитую у наших дітей, вони кажуть, що не хочуть нікуди їхати. Це – частинка їхнього життя, тому діти й не хочуть залишати церкви.

 

  Володимир: Найперше – для них важлива наша сім’я. Діти почуваються не тільки частиною сім’ї, але й частиною команди. Мені здається, що вони розуміють, що залишити батьків – це схоже на зраду. Вони хочуть бути з нами.

 

  Ракеле, що вас за 20 років дивувало та надихало, або розчаровувало, коли ви спостерігали за  стосунками в інших сім’ях (взаєминами між чоловіками і дружинами, батьками та дітьми), зважаючи на те, що у вас є християнський дитячий садок, і ви спілкуєтеся з батьками тих діток, які його відвідують?

 

  Ракеле: По-перше, я справді радію, що здебільшого невіруючі батьки довіряють нам своїх дітей. Ми не приховуємо, що ми – християнський дитячий садок і школа, і вони нам довіряють – це дуже тішить. Я вважаю, що це -  взагалі диво, оскільки знаю, що є деякі садочки і школи, в яких є проблеми через відкрите сповідання Ісуса Христа. Нерідко такі заклади навіть утрачають людей. Тому, я вважаю, що для нас це просто благодать і чудо, що невіруючих не бентежить, що ми – віруючі. А те, що мене засмучує протягом цих 20 років – це те, що батьки проводять мало часу з дітьми. Я розумію, що батьки роблять це не умисне, але вони приділяють мало часу та уваги своїм дітям. Можливо, батьки не вміють, можливо, не хочуть, можливо, життя змушує їх бути на роботі з ранку до вечора – причин справді може бути безліч! Це має вкрай негативні наслідки для нашого суспільства.

 

  Володимир: Коли я бачу батьків, особливо, невіруючих, мене засмучує, що багато сімей – не такі, як про родину каже Слово Боже! Тому ці сім’ї і мають проблеми. Ми – не просто садочок чи школа, ми ще й церква. Ми намагаємося допомогти цим батькам, провести для них якісь лекції, розказати їм про взаємини з дітьми, між собою. Але здебільшого батькам просто нецікаво. Вони вважають, що їм це непотрібно, що це має робити хтось інший, а не вони. Це дуже засмучує, тому що я розумію, що це буде призводити до негативних результатів у їхній сім’ї, а згодом – і в житті їхніх дітей.

 

  Чи є свідчення, що у батьків відбулося певне прозріння через дитину, яка відвідує ваш християнський дитсадок?

 

  Ракеле: Так, свідчення були. Навіть, були випадки, коли батьки каялися, і до сьогодні вони служать у церкві. Але, хотілось би, щоб таких випадків було більше.

 

  У чому «родзинка» вашого дитсадка? Що ви там упровадили, що діткам хочеться ходити до ваших дитячого садочка і школи?

 

  Ракеле: Наприклад, у п’ятницю в нашому меню є італійська паста, яку діти дуже люблять. Так триває вже протягом 20 років щоп’ятниці. Це вже стало традицією нашого садочка. Також дітям дуже подобається фізкультура. Я думаю, це тому, що предмет веде не жінка, а чоловік. Тепер фізкультуру дітям викладає наш син, і їм дуже подобається, коли молоді хлопці проводять з ними час. А ще діти дуже люблять барабани.

 

  Що ви думаєте про те, коли одружуються діти, які ще дуже залежать від своїх батьків, котрі їм допомагають?

 

  Володимир: Наприклад, наші діти вже майже готові до того, щоб створити власні сім’ї. Донька точно готова, а син – майже, оскільки він ще не закінчив навчання. Насправді, це питання дуже важливе! Коли у шлюб вступають діти, у яких ще немає професії, які ще не можуть заробляти гроші на своє життя, це є проблематичним. У Біблії написано: «...Залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю» (Мф. 19:5). Сім’я – це щось нове, а діти повинні бути незалежними від батьків. Так, батьки можуть допомагати, навіть пізніше, якщо є така можливість, але це неправильно  - будувати родину і бути від когось залежним! Ще однією звичкою українців є спільне проживання з батьками в одній квартирі. Але це відразу неправильний початок нової сім’ї! Це неправильні підвалини! Якщо зробити неправильні підвалини в будинку – ніколи не зведеш хорошого будинку! Тому це не дуже добре, коли надто молоді люди одружуються, не маючи змоги самостійно себе забезпечити.

 

  Ракеле: Якби хтось із наших дітей років 5 тому захотів створити власну сім’ю, – ми би зробили окремі входи у нашому будинку, окремі санвузли і кухні – на це не потрібно дуже багато коштів, і все – живіть! Допомагати – ми би допомагали, але жили би наші діти окремо.

 

  Як ви ставитеся до конфліктів у школі між дітьми, між батьками та вчителем?

 

  Ракеле: У нас виникали певні конфлікти, але їх було небагато. Батьки приходять, і ми з ними спілкуємося, намагаючись зрозуміти їхні претензії. Ми намагаємося зрозуміти, де вони праві, де ми неправі, і стараємося проблему вирішити. Дякувати Богові, в нас ще не було таких ситуацій, які б не можна було вирішити.  

 

• Попередня
• Наступна