• Сімейна консультація

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 Наші гості, Наталія та Назар Масютки, розповідають, що є головним у їхніх взаєминах, а також відповідають на запитання: як виховати в дітях шанобливе ставлення до батьків?

  ...Ви, Назаре, свого часу написали: «Бог дає закоханість, а любов будують люди». Чи можете ви розтлумачити цю фразу?

  Назар: Я думаю, що кожна молода людина або взагалі людина, яка переживає закоханість, повинна розуміти, що це як старт, це як запал, як вогонь, який приходить від Бога, але далі вже неможливо на цьому будувати свої взаємини. Тому що ми прекрасно розуміємо, що закоханість - це всього лише маленький період, але ти повинен бути налаштований на те, щоб будувати потім стосунки в любові протягом усього свого життя. І я можу сьогодні сказати на всі сто відсотків, що коли ми [з дружиною] починали взаємини (в нас були важкі моменти, ми сварилися, у нас були різні погляди...), тим не менше, ми ніколи собі не дозволяли думати, що коли в нас щось не вийде, - «до побачення, і все». І мені здається, це не кабала якась, коли ти тягнеш цю лямку, ні, ти тоді шукаєш якихось шляхів примирення, прагнеш поговорити, ну, врешті-решт, піти на якісь іноді навіть компроміси...

  ...Але Бог дає ось цю закоханість, бо прожити з людиною 30, а деякі з наших слухачів - і 50 років проживають разом, це, справді, може дати тільки Бог.

  Назар: Так.

  Наталія: …У взаєминах іноді настає такий період, коли вони холонуть. Через те, що ми, напевно, 4 роки зустрічалися, прийшла така холодність і мені незрозуміло було, коли ми ставали на молитву, і Назар казав: «Боже, я тебе люблю», а при цьому мені жодного слова не говорив. І в мене завжди було таке питання: «Ну чому?».. І я почала молитися... Ну, Бог все змінив.

  ...У вас - троє дітей. На вашу думку, чи виходячи з вашого досвіду, що таке виховання? Коли ви виховували свого первістка, ви тоді були ще такими молодими...

  Назар: Звичайно, тоді ми були менш освіченими і менше розумілися на цьому всьому. Безумовно, були помилки... Знову-таки, були якісь моделі з сімей, з яких ми вийшли. І там були свої методи виховання... Потім, коли ми були в церкві вже, ми вчилися там чогось. Відверто скажу, не все те, що ми читаємо в Писанні, ми правильно розуміємо. Й іноді буквалізм більш руйнівний, ніж творчий. Але я дякую Богові за те, що, все ж, ми змогли в нашому вихованні першочергово поставити таку величину як взаємини - те, на що ми завжди робили акцент. Не на вчинки, не на якісь помилки. Головне (й те, що ми зберігаємо і сьогодні), - це наші стосунки. Стосунки мої з Наталею, й стосунки між нами та синами. Ну, я можу сказати, що, напевно, на сьогоднішньому етапі це - дружні взаємини...

  Тобто, таке може бути, що з дитинства, будуючи відносини, ти стаєш другом дитині? Просто часто друзі можуть завдавати один одному болю... І діти теж можуть користуватися цим, коли їхні мама і тато - більше друзі, а не батьки. Як же вам вдалося утримати таку позицію, щоб все ж залишитися друзями, але й батьками також?

 

  Наталія: Коли ми вже одружилися, це була християнська сім'я, у нас були свої цінності, свої пріоритети, і для моїх дітей тато був завжди голова дому, це був священик у домі. Попри те, що їхні стосунки були дружніми, були цінності певні. Ось, вони і ставили ці межі, рамки в їхніх стосунках. Вони не давали дітям переступати, як ви кажете, «вилазити на голову, ніжки звішувати». Тобто, сини чітко знали, що тато - це голова сім'ї, це священик у домі. Це була їхня певна цінність...

  Питання слухачки: «Як ви виховуєте у своїх дітях повагу до вас і турботу про вас?».

  Назар: Дякую за запитання. Я думаю, що, насамперед, вони бачать наші взаємини одне з одним. Шанобливе ставлення - це як атмосфера в сім'ї. Вона передається як культура. Ми не можемо вимагати просто від дитини: «Поважай мене!». Вона це буде робити до якогось моменту, доки ця пружинка не вибухне. Знову ж таки, це питання виховання - але не виховання в тій, старій системі, як ми звикли. Це не звід якихось правил, які «я тобі поставив і ти мене бійся, поважай та роби якісь правильні речі - й тоді я тебе оцінюю та приймаю». А тоді, коли в самій атмосфері [сім'ї це наявне]. Розумієте, це колосальна праця. Цим потрібно займатися...   

 

  

 

• Попередня
• Наступна