Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Гостя: Яна Рожнятовська, працівниця благодійного фонду Карітас України
Програма: «Наша освіта»
Ведучий: Віталій Хромець
 

  Часто доводиться чути, що наша освіта занадто академічна. Потрібно впроваджувати практикоорієнтовану освіту. Відповідаючи на запитання: «Хто ти?», людина каже: «Юрист». Або: «Лікар». Або: «Вчитель»… Тобто, вона ідентифікує себе винятково з професією. Тому сьогодні ми можемо говорити про кризу самоідентифікації людини…

   Наскільки важливий інтелектуальний розвиток у самоідентифікації особистості? Про це автор та ведучий Віталій Хромець говорить із працівницею благодійного фонду Карітас України Яною Рожнятовською.

  «…От зараз це така тенденція – шукати себе. І всі кажуть: «Шукай себе і ти там відкриєш якийсь скарб великий, ти відкриєш, яка ти гарна людина. І ти відкриєш спокій, мир». І людина вірить. І людина починає шукати, копати… Доходить до глибини, а там – якось не так вже й гарно. І щось там ніяких скарбів не знаходить. І ми кажемо, що на цьому закриватись не можна… Не можна зупинятися на цьому, треба вийти до іншої людини обов’язково…»

 

  «Момент зцілення, мабуть, це коли ти виходиш до людини, в якій ти відчуваєш життя... У якій ти відчуваєш щось красиве і щось реальне… Спочатку, звичайно, ми починаємо захоплюватися цією людиною, слухати її, а потім ми вже повертаємо погляд у той бік, куди дивиться ця людина…»

 

    «…Підсвідомо людина шукає, щоб почули про цей біль. Шукає, щоб почули про несправедливість, яка скоїлась у її житті. Й часто достатньо, коли хтось просто вислухає. Цей біль відійде і людина сама почне шукати шляхів примирення…»

 

   «У Біблії написано, що  знання відрізняються від незнання так само, як світло від темряви. Коли людина в темряві, вона нічого не бачить. Або бачить загально окреслені предмети. Вона може натикатись на щось. Вона не бачить шлях. Вона, може, й хоче дійти справді в якесь дуже гарне місце, але їй дуже складно це зробити. Коли людина збільшує знання… Ми нещодавно говорили з Ларисою Гармаш і сміялися, згадували Екклезіаста, який казав, що   при збільшенні знання збільшується і смуток. Хоча, Ніцше сказав потім навпаки, що при збільшенні знання збільшується і радість. У мене в житті, дійсно, збільшується радість від знань…»

   «…Це такий тренд сучасності і зараз багато хто просто в цих тисках успішності. Людина біжить, біжить кудись і розуміє, що вона – нещаслива.   Вона стала ззовні успішною, але все одна вона не дотягується до тієї планки, яку їй вище, вище, вище ставлять. Вона постійно в цій марноті – і нещаслива. Вона десь загубила себе, загубила своє серце. Власне, в нас школа для того, щоб ми згадали своє серце, щоб ми знайшли своє серце…»