Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Гостя: Надія Адаменко, фасилітатор Школи мислення і комунікацій «PRAXIS» МАНУ, кандидат філософських наук
Програма: «Наша освіта»
Ведучий: директор ГО «Несторівський центр», кандидат філософських наук Віталій Хромець


 

  Критикуючи нашу систему освіти, особливо шкільної, часто говорять, що вона орієнтована на формування шаблонного стандартизованого мислення, на запам'ятовування та відтворення. Гостя ефіру,  фасилітатор Школи мислення і комунікацій «PRAXIS» Малої академії наук України, кандидат філософських наук Надія Адаменко наголошує на потребі навчання критичного мислення та формування освіти на основі критичного підходу…

 

 

     «…Результати навчання – це те, що студенти мають з допомоги викладачів-лекторів отримати фахові, професійні знання у своїй спеціальності. Як правило, вони точно вимірювальні на іспитах, на заліках, у формі запитань, тестів, контрольних робіт. А от із компетентностями вже складніше… Я помітила, що це складно для викладачів  - розібратися з тими компетентностями…»

 

   «… Якщо ми візьмемо законодавство компетентності, то це така комбінована [cистема]: навички, і в тому числі – способи мислення. Там не зазначається конкретно, що ми маємо розвивати в студента критичне мислення. Ми маємо формувати різні способи мислення. А їх, ми знаємо, є багато…»

 

    «…І вчителі, і викладачі сьогодні мають такий великий виклик, щоби розібратися з оцими поняттями критичного й інших типів мислення…»

 

    «…Як термін «критичне мислення» відноситься до прагматичної моделі освіти  - американського прагматизму 19 століття. Коли в Сполучених Штатах відбувалася реформа освіти, то і з’явився оцей термін важливості «критичного рефлексивного мислення»…»

 

   «Філософ Середньовіччя – Аврелій Августин…  Він нам пояснює час як лінійність, як минуле, теперішнє і майбутнє. Я завжди дуже люблю, зі студентами особливо, малювати це на дошці і запитувати: «А що таке минуле? А що таке майбутнє? А що таке оце теперішнє?». І це може в нас займати навіть добру таку частину нашого заняття. Але для них це виглядає не просто як якась гра, вгадування, а дійсно пошук оцього сенсу…»

 

    «…Важливо знаходити баланс. І от міра цього балансу – це і міра відповідальності, й етичної, й громадянської, й інших вимірів. І от якщо вчитель, педагог, викладач сам для себе знаходить таку міру, то, я вважаю, що він і готовий працювати у розвитку наскрізних компетентностей…»