Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Гостя: Маргарита Коломійцева, поетеса
Програма: «Cвітлі гості»
Ведучий: Владислав Бондарков


   У нашій студії – Маргарита Коломійцева. Її ім’я відоме багатьом із вас завдяки творчості, завдяки глибоким віршам. Днями у Києві відбувся  творчий вечір поетеси. Маргарита ділиться своїми враженнями від цієї зустрічі, читає свої вірші слухачам, а також розповідає про цікаві поїздки в табори, в яких бере активну участь.

 

  «Я була глибоко вражена, по-перше, широтою душі людей, які прийшли; по-друге, я була вражена тим, що люди приїхали з різних міст України, з різних областей і навіть із сусідніх країн. Я не очікувала, що сьогодні в сучасному світі, у сучасної людини така глибока цікавість до поезії...»

 

  «...Група з нашої церкви вже давно їздила в ці табори, й одного разу мене запросили в один з них, і відразу я відмовила, бо  подумала: «Ну що я можу сказати батькові, у якого помирає дитина? Я гадаю, що мені нема чого їм сказати». І протягом цього року, в який я не поїхала, Господь говорив до мого серця через різні обставини. Він мене ламав, ламав моє ставлення до життя, і показав, що тільки в зламаності душі можливо донести Євангеліє людям, у яких в житті наявний біль. І я вирішила, що, так, я зможу поїхати...»

 

    «...Сама ти як людина не здатна принести розраду таким людям [з важкими захворюваннями], не здатна принести надію. Вся надія - у Господа. У нас як у людей її немає. Єдина надія - в Євангелії Ісуса Христа. Й ось це те, про що ми говоримо. Ми говоримо про любов, ми говоримо про Бога. Це те, чого не вистачає цим людям. Це зламані долі, розбиті сім'ї...»

 

   «...У нас дві природи і якщо серце відроджене та схилене перед Богом, мені здається, що це не я. Я зливаюся з Господом настільки, що мене не залишається. У справжнього християнина немає високої або низької самооцінки... [У нього] абсолютний стан повної незалежності від думок про себе, тому що все твоє «я» сховане в Ісусі Христі»

 

   «Насправді, я не зустрічала, напевно, поета, у якого була б тільки біла муза. Розумієте, поезія - це емоція. Емоція страждання - вона набагато глибша і набагато більше досягає інших людей. Моя муза я не скажу, що чорна, але це - біль, в основному. Це біль зради, це біль у житті, це якісь переживання, це іноді навіть гнів. Але в таких віршах завжди повинні бути правильний вихід та правильна лінія, як я ставлюся до цього гніву... Там має бути раціональне зерно, яке збудовує»