Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Гість: Роман Ващук, співак
Програма: «Світлі посиденьки»
Ведуча: Софія Яковин

 

  Ми, християни, покликані нести Світло. Хоч би де ми були: в транспорті,  на роботі, навчанні (й удома, до речі, теж), спілкуючись з друзями у соціальних мережах, ми маємо бути прикладом віри, любові і чистоти. Це те, чого вкрай потребує світ. Це те, в чому люди, які нас оточують, побачать Бога…

  На цю важливу тему ведуча Софія Яковин спілкується з відомим співаком Романом Ващуком.

 

«Я думаю, що кожна людина вирішує для себе, ким їй бути і що транслювати в той або інший момент»

 

«Досить часто в якомусь конфлікті  є декілька правд. І якщо хтось поширює свою точку зору, він має на це право. Але, я думаю, що не кожна людина настільки глибоко замислюється, який це може мати наслідок для тих людей, які це будуть читати. Можливо, хтось тим ставить крапку у вирішенні якогось конфлікту або питання… Але однозначно, що кожна ось така несвітла річ сіє в людях речі, які з часом теж можуть дати свій плід. І про це треба думати…»

 

 «…Якщо ти сієш світло, якщо сієш добро, людяність, мир, то це набагато більший приносить плід ніж те, що ти даєш можливість комусь підтримати тебе, або спростувати той факт, що ти правий»

«…Живучи в цій країні, перш за все треба дивитися на те, що ти робиш, хто ти є. Тому що багато хто очікує від нового уряду, нового президента, що… буде змінюватись усе навколо тебе. Насправді, це залежить від самих нас  і від нашого процесу мислення. Хтось бачить оцю склянку напівпорожньою,  а хтось бачить її наполовину повною. Тому багато від того залежить, чим людина наповнена. І таким чином – і світ навколо неї»

 

«…Коли ти шукаєш того, що об’єднує, а не того, що роз’єднує, тоді можна знайти дуже багато позитиву і дуже багато того, що може рухати разом, в єдності до мети»

 

«…На що я звернув увагу: коли ти починаєш рухатись (як говорять, «дорогу здолає той, хто йде»), так-от, коли ти починаєш рухатись, спочатку складно, спочатку ти дивишся під ноги, потім ти потроху починаєш піднімати голову, а потім, через деякий час, коли ти вже пройшов якийсь шлях, ти дивишся – а поруч з тобою є сусіди,  які так само рухаються…»