Ольга Олійник | Вихід із непорозумінь
«Важливо звертати увагу на те, що є хорошого в цій порі року…». Кожна пора року прекрасна по-своєму, в кожній є свої переваги. Такий приклад наводить гостя програми «Шановна пані», кризовий та сімейний психолог Ольга Олійник, говорячи про те, що чоловік та жінка – різні, і це нормально. Ольга переконує, що подружжю варто приймати одне одного такими, як вони є. Саме це допоможе уникати багатьох конфліктів і досягати гармонії у шлюбі. І ми погоджуємося, пам’ятаючи про те, що «у природи нема поганої погоди, кожна погода – благодать…»
«... Кожен з них [подружжя] має очікування, що інший усе ж «буде таким, яким я собі його уявляю, буде так поводитися». Ось у цих очікуваннях і криється, можна сказати, підступ... Тобто, коли ми одружуємося, у нас є певна картинка, яким повинен бути, припустимо, мій партнер, як він повинен мене любити, як він повинен поводитися і як він повинен ставитися до моїх дітей, як він повинен виявляти себе в побуті, заробляти гроші і т.д., і часто ця картинка пов'язана з моделлю дитячо-батьківської сім'ї...»
«... Справедливості заради можу сказати, що у чоловіків це теж наявне. І у них є чітке розуміння, якою «має бути моя жінка, моя дружина і мати моїх дітей». І якщо, починаючи спільне життя, і стикаючись з реальністю, вони бачать, що ця реальність не відповідає картинці, .. [робляться] спроби виправити, пояснити, якимось чином довести. Хтось це робить розмовами, хтось інший - істериками, ще хтось мовчить, хтось скаржиться і т.ін. Різні способи є, які використовує пара, для того, щоб якимось чином привести партнера у відповідність з цією картинкою. Це є такою-от провальною стратегією...»
«... І ось є вже таке послання: якщо він не такий, як я, отже, це погано. І це про нашу культуру. Тому що ми звикли, у нас суспільство було «всі - однакові». Це проникло в сім'ї...»
«А як же прийняти цю різницю? .. Дуже часто це не виходить, з тієї причини, що ви самі себе не можете прийняти різних. Тому що і з приводу себе у нас є картинка: я повинна бути такою, такою, такою. Але якщо я приймаю себе такою, яка я є, - а чи не так ставиться до нас Бог? - Він приймає нас такими, якими ми є - з нашими особливостями, з нашим темпом життя, з нашими перевагами, не намагаючись нас переробити, і каже, що ми ок. І коли ми навчаємося себе так приймати, то дуже легко тоді це транслювати в соціум у своїй власній родині»
«... Коли я стикалася з реальністю, я бачила, що це не так, як у моєму розумінні, то... що ми використовували з чоловіком - ми дуже багато розмовляли. І правда, багато в чому це допомагало. Але є такі проблеми в сімейному житті, які неможливо вирішити раз і назавжди, тому що вони сягають корінням в особливості нашої особистості...»
«Це, знаєте, як пори року. Наприклад, восени є свої переваги: вже не так спекотно, дуже гарно, але в той самий час літо проминуло... Важливо звертати увагу на те, що хорошого [є] в цій порі року, для того, щоб це не стало часом постійної осінньої депресії... Якщо те, що ми маємо в парі, для мене - цінне, то ось ці нюанси тоді просто як особливості. Це ні добре, ні погано. Це просто особливості й усе»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 06 квітня 2021
