Сергій Цвєтков | Час із дітьми. Кількість або якість?
Уже відомий багатьом нашим слухачам Сергій Цвєтков ділиться мудрими порадами щодо батьківства: яким воно має бути, від яких крайнощів слід утримуватися батькам і про що їм слід пам’ятати, щоб позитивно впливати на життя своїх дітей…
«… Наприклад, у Старому Завіті кожен раз, коли Бог називається Батьком, то це не найменування, а Його роль як Батька… Коли Бог приходить звільнювати Свій народ, Він постає як Батько…»
«… Батьківство – це не те, що поневолює, це не те, що пригнічує, навпаки, - це те, що покликане звільняти, давати якусь волю, давати простір. І це для мене теж така характеристика батьківства. Батько покликаний бути тією людиною, яка приносить звільнення у життя своїх дітей, родини»
«… Насправді і протиставляти кількість якості теж буде неправильним. Бо якість часу з’являється з певною кількістю, яку ти провів, твого часу з дітьми, витративши його на спостереження, витративши його на взаємини, де ти дітей своїх пізнаєш, щоб розуміти, що для них потрібно, яким чином краще з ними поводитись, а це ж безпосередньо впливає на якість…»
«… Такого часу діти потребують, коли ми повністю свою увагу скеровуємо на них. І тут важливо в наших сучасних викликах себе дисциплінувати, щоб вимикати десь свої гаджети, свої думки, які скеровані на якісь справи, але перемикати свою увагу на дитину, з якою я спілкуюсь…»
«… Такі прості поради - це спільно щось робити. Дитині дуже цікаво з татом щось робити разом... Чи то вдома, чи то похід у магазин, чи то просто прогулянка вдвох парком. Це бути доступним для своєї дитини, навіть тоді, коли ми не планували цей час провести з нею. Маю на увазі, що коли дитина до нас звертається, щоб ми завжди були готові приділити їй увагу, якщо потрібно, пояснити, чому ми зараз не можемо бути повністю в її розпорядженні... Ну, і бути відповідальним у тому сенсі, щоб мати певний перелік таких батьківських наших чоловічих зобов’язань стосовно догляду за дітьми…»
«Є такі крайнощі, від яких треба себе утримувати батькам. Перша крайність, це коли ми хочемо реалізувати в нашій дитині наші якісь ідеальні очікування. Тобто, не можна підходити до дітей з такої позиції, що «ти маєш бути таким, яким я бажаю тебе бачити»… А друга крайність – це коли батьки бажають, щоб дитина була зручна. Мається на увазі, щоб вона не заважала, не плуталась під ногами, не ставила зайвих запитань, знала своє місце… Ну, і третя крайність – це вседозволеність…»
«… Хоч яких би питань ми торкались стосовно батьківства, нам треба завжди пам’ятати про свій батьківський авторитет. Треба для себе з’ясувати, що це таке, яким цей авторитет має бути, як нам його підтримувати. По-перше, не треба зловживати своїм авторитетом… По-друге, у взаєминах з дітьми, особливо, коли йдеться про батьківський контроль, є така порада розрізняти чітко батькам для себе: коли ми щось просимо дитину, якщо це прохання, то дитина не зобов’язана виконувати наше прохання…»
«… Ми не можемо скрізь проконтролювати дитину, ми маємо її підготувати до реального життя. Життя, де вона здібна самостійно приймати рішення, в якихось складних обставинах, коли нас поруч не буде…»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 09 вересня 2021
