• Біблія

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

У Новому Заповіті неодноразово говориться про те, що людина повинна приносити духовні жертви для розумного служіння Богу: «… i самi, мов живе камiння, будуйте з себе дiм духов­ний, святе священство, щоб приносити духовнi жертви, приємнi Боговi, через Iсуса Христа.» (1 Пет. 2:5). Про які ж саме духовні жертви йдеться? І взагалі, як зрозуміти, що ми повинні приносити жертву, якщо ми знаємо, що Ісус Христос приніс у жертву Самого Себе? Хіба ми можемо зробити більше, ніж зробив Христос?

 

Написано: «Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте вашi тiла в жертву живу, святу, благоугодну Боговi, для розумного служiння вашого,…» (Рим. 12:1). Для того, щоб зрозуміти, що таке жертва, потрібно з’ясувати, що таке народження згори. Коли людина приймає Ісуса Христа Господом, в ній з’являється Дух Божий. Це – таємниця, яку неможливо пояснити, але у наше серце через віру потрапляє Дух Божий: «… Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.» (2 Кор. 4:6). Але, навіть після того, як ми увірували, наша плотська натура всередині нас все рівно залишилася. І, навіть, після народження згори – наші плотські серця не стають одразу святими, а ще залишаються нечистими і злими, як написано: «…від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.» (Мф. 5:19).

Господь Бог оживотворяє наші мертві серця тим, що вселяється у наші злі, гріховні, темні серця, і освітлює їх світлом Своєї істини!

Всередині серця віруючої людини якимось чином ще є стара, гріховна природа плоті, але також вже з’явилося світло Боже через віру. І ось та темрява і Світло – воюють одне з одним в серці віруючої людини: «… плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б.» (Гал. 5:17).

Для того, щоб перемагати Духом, а не чинити по плоті, віруючій людині доводиться весь час приносити у жертву свою плоть! Плоть – це не тіло! Тіло не потрібно приносити в жертву – Христос Тілом Своїм возніс усі гріхи наші на Хрест, фізично нам вже нічого не потрібно додавати до жертви Христа. Але потрібно принести у жертву свою плоть – стару, гріховну природу людини. Принести свою плоть у жертву – це принести в жертву свої бажання, помисли плоті, пожадливість плоті, гордість, марнославство, свою думку і т.п. Вчиняти по Духу – значить, все робити, як для Господа, а не як для себе: «I все, що робите, робiть вiд душi, як для Господа, а не для людей,…» (Кол. 3:23). Це і є жертва, яку ми здійснюємо всередині нас самих, всередині нашого серця: відмовляємося від самих себе плотських на користь Духа Божого, Який також є всередині нас. Жертва плоті – це жертва своєю позицією, своєю думкою, своїм его – заради позиції свого Господаря Ісуса Христа.

Павло писав Коринф’янам: «… я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господевi, i пiзнаю не слова тих, що за­гордилися, а силу, бо Царство Боже не в словi, а в силi.» (1 Кор. 4:19,20). Що це за сила? Це сила нашого вибору на користь Духа Святого – щоб смирити свою плоть. Настільки в нас є сила Духа Святого – щоб цією силою принести свою плоть в жертву Богу? Саме смирення своєї людської, душевної, бісівської плоті – це і є жертва! Це жертва своєї особистої волі – на користь волі Божої! Ісус показав нам приклад, як підкорити свою волю волі Божій: «Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.» (Ін. 5:30). А як вчиняємо ми? По своїй волі, чи по волі Божій? Що ми обираємо? Духовна жертва собою – це вчиняти так, як угодно Богу, а не особисто нам самим, нашій плоті. Ось тоді це буде розумне служіння Богу: тому що, коли ми залишаємо свою плоть і служимо Богу – це нерозумне служіння. А якщо ми прагнемо виконати волю Божу, яка би ціна для плоті не була, – це буде розумне служіння, і жертва, угодна Богу.

• Попередня
• Наступна