Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Гість: Костянтин Антонюк
Програма: «Дар усиновлення»
Ведуча: Ірина Суботовська

 

  Пропонуємо вам послухати (і подивитися) програму «Дар усиновлення», в якій ми розповідаємо про тих людей, котрі надають допомогу дітям-сиротам, зігрівають їх своїми теплом та любов’ю, дарують їм родинний затишок.  Наш гість Костянтин Антонюк ділиться своєю життєвою історією. Його родина вважає своїм служінням приймати на виховання дітей-сиріт, дітей, які потрапили у складні життєві ситуації. Про це нелегке, але таке благословенне служіння Костянтин і розповідає у нашій програмі…

 

 «…Хочеться спілкуватись суто про дитину, про сім’ю, про тата, про маму. І також не вважаю, що це якийсь подвиг з нашого боку, просто Господь дав кожному нести стільки, скільки він може нести, і в кожного своя дорога, свій шлях…»

 

 «…Ми з дружиною насолоджуємося цим процесом, коли ти народжуєш трьох відразу, потім чотирьох, і чотирнадцятилітніх дітей, і десятирічних… Не мучившись пологами, ми можемо народжувати…»

 

 «Ви знаєте, неможливо любити дітей, якщо ми в той самий час у собі не відчуваємо Божої любові, тому що джерело любові – це завжди Бог. І тому перше – ми повинні зрозуміти, чи ми любимо дітей…»

 «…Коли 24 години разом з тобою в твоєму домі перебувають діти, тобі немає куди сховатись, у тебе немає можливості прикидатися… Й оці моменти потрібно розуміти, що ми не маємо права приступати до служіння дітям і брати їх у свою сім’ю, якщо в нас є, можливо, таке подвійне життя: на роботі ми – одні, вдома – інші, а в церкві, взагалі, - треті. Два моменти: ми любимо дітей – перше, що ми повинні в собі проаналізувати, і друге – наскільки ми щирі та відкриті всюди, наскільки ми одинакові…»

 «Неможливо без жертви догодити Богові. І ми з дітьми з радістю прийняли [інших] дітей. Ми з дітьми разом спілкуємося і розмовляємо, що це  - наше служіння. Що наша сім’я може збільшуватись, вона може бути великою. І як добре, що ми маємо можливість усі разом послужити ще комусь. Що ми (не тільки батьки,  але й діти) можемо вмістити в свої серця і понести це служіння для інших»

 

 «…Ви знаєте, саме тоді, коли на деякий час відходять діти, тоді можна зрозуміти, наскільки вони рідні, близькі тобі стали, наскільки ти переживаєш за кожного з них»