Тамара і Василь Соля | Він зробив їй пропозицію після 13 років розлучення
Волонтери Світлого радіо, наші добрі помічники Тамара і Василь Соля розповідають про те, як Бог знайшов їх у цьому світі і як допоміг відновити зруйновану сім’ю…
- Вітаю! Ми неймовірно раді кожній зустрічі! Сьогодні ми знову говоримо про єдність у сім’ї. В нас у гостях Василь та Тамара Соля! І я вже бачу, що Тамара підготувала вірші. Сподіваюсь сьогодні мати ще й поетичну нотку. А є про сім’ю, Тамаро?
- Так, усе є, на різні теми.
- Ми хочемо привітати вас із Днем волонтера! І подякувати за те важливе служіння, що ви робите. Завдяки вам і вашій праці багато хто зі слухачів може слухати цей ефір.
- Слава Ісусу Христу! Бог дає можливість купувати ці радіоприймачі і перелаштовувати їх на хвилю Світлого радіо. Коли ми це робимо, навіть незрячі можуть ними легко користуватись.
- Хочу озвучити для вас питання, адресоване нашим волонтерам. Що вам дає те служіння, коли ви частину свого серця, часу, фінансів, віддаєте тому, що служите людям?
- Я не думаю про те, чи це мені щось дає. Тільки присутність любові в серці дає можливість служити і бути волонтером. І я ніколи не ставила питання, що я отримаю взамін. І це відповідальність перед людьми, які вибрані Господом. Звичайно, є відчуття радості, коли ти відчуваєш, що ти потрапив у ціль, виконав Божу волю саме тоді, коли це було потрібно.
- Василю, як Бог наповнює вас, коли ви віддаєте себе служінню?
- Багато років тому Бог дав мені напрямок, коли я вперше почув Світле радіо: ти будеш служити Світлому радіо в побудову тіла Христового. І багато років я спілкувався зі Світлим радіо, навіть коли був у лікарні після інфаркту. І це тривало довгий час. Бог дав мені таке розуміння: ти будеш наповнювати квартири цими світлячками, і люди будуть слухати це Світле радіо, і там буде світло Боже, і люди будуть чути Мене. І багато будуть приходити до спасіння. І це служіння дало мені радість. Але я став менше безпосередньо спілкуватися з людьми. І це мене трохи засмучує. Служу ділами. Щомісяця ми отримуємо по 40 приймачів, і всі 40 розповсюджуємо.
- Ми знаємо про дар, який Бог вам дав, це те, що ви відчуваєте, якій людині що треба сказати. Це особисте спілкування. Можливо ми підготуємо про це окрему рубрику. А тепер я хочу познайомити слухачів з вами як із сім’єю. Зараз така ера, де всюди діджиталізація. Смартфони, месенджери, молоді люди вигадують способи, як освідчуватися в коханні, як весілля зробити, спілкуватися між собою. Так, щоб це запам’яталось на усе життя. А як у Ваш час ви спілкувались між собою?
- Коли я вперше побачив свою майбутню дружину, мене мов блискавка вдарила! – і я зрозумів, що це моє! І це почуття не помиляється, воно народжується всередині, що ця жінка призначена від Бога мені.
- Але ж зараз молоді люди часто змінюють одне одного: то з однією пожив три роки – ні, не моє, з іншою пожив.
- Знаєте, є любов очима, а є любов серцем. Ми багато років були одружені, потім 13 років розлучені, потім Бог знову нас об’єднав. Але оцю любов, що була в серці, її не можна нічим загасити. Наша передача передбачена для того, щоб вберегти від того, що світ підготував. А він хоче зруйнувати сім’ю. Коли люди одружуються, у них мають бути спільні фінанси. А гроші приносять брехню, яка розділяє – і ти починаєш дратуватись, тебе нічого не влаштовує, ти гніваєшся. З’являється якась ревність від того, що це моя власність. Коли перебуваєш у такому стані, до тебе приходять хвороби, неспокій. Тамара була дуже чистою і наївною. А я хотів зробити її коброю. І прийшло до такого, що все почало боліти – і все це були наслідки, але ми цього не розуміли. Я був метрдотелем ресторану «Київ», метрдотелем Маріїнського палацу. Персонально обслуговував президента США, королів, принцес усіх країн. І в цій гордині зі своєю кар’єрою я прийшов до того, що зрозумів, що навколо пітьма, і ти не хочеш іти додому, тому що починаються діставання.
- А Тома так і залишилася чистою? Чи вона стала жорстокою?
- Своєю чистотою вона не могла мені протистояти, не могла протистояти всій тій нечисті. Не знаю, як вона могла витримати мене стільки часу. Симптоми кобри дійсно з’явились.
- У мене виявили онкологію. І саме після того, після операції я почала задумуватись про Бога і чому зі мною це відбувається. І мені прийшло одкровення, що це через моє непрощення.
- І ось коли ми розлучались, я на коліна став перед суддею: розлучіть мене, відпустіть на свободу. Я зраджував, тікав із першого поверху. І коли нас розлучили, я приїхав на танцмайданчик, де ми познайомились із Тамарою і почав ридати. А змінюватись не хотів. І тільки так мене Бог опустив і витягнув з-під плінтуса. І тільки коли я зрозумів, що мені нікуди іти, крім як у петлю, сім’ї нема, а син сказав мені: «Я тебе живим закопаю». Я п’яний лежав у канаві, думав, що мене уб’ють, я кредитів набрав, у боргах – і вирватись із цього неможливо. Бог посилає таких людей до нас, як та жінка, що знайшла мене в канаві. Від неї не було жодної користі. І я почав вити: «Господи, якщо ти є…» і знаходиться людина, яка каже: «Він є!» і бере за руку і веде до Нього. - Ці 13 років ми жили в одній квартирі.
- Ось ці 13 років двоє людей в одній квартирі, які розлучені, вороги. Для вас оці 13 років, коли Бог почав щось чинити у ваших серцях, започатковувати нове життя. Що це були за роки?
- Пиляли меблі, стінки ставив, і розбивав з іншого боку, робив інший вихід. Це було важко.
- А коли пробилося те, над чим Бог працював? Ви пам’ятаєте той день, коли ви почали відбудовувати знову? Як Ви почали розмову, щоб розпочати все знову?
- Я знав, що вона не повірить ніяким моїм словам. Віра приходить від довіри, від бачення змін у людині. І в той момент, коли мене Бог вибрав і я виходив на покаяння, я сказав: «Нехай усі ці люди розійдуться, пастор спуститься зі сцени і покладе на мене руки!» Й ось люди розходяться, сотні людей і пастор підходить до мене і кладе руки. І це світло, яке ввійшло в мене, - це та любов. І коли ми ходили на курси «Злет і посадка», до мене підійшла сестра і каже: «Василю, Бог не дасть тобі одкровення – ти живеш у блуді зі своєю дружиною. Тобі треба одружитись з нею. В Біблії написано: якщо жінка розлучена і ніхто не взяв її, ти мусиш її взяти». І я прийшов додому зі словами: «Тамаро, я роблю тобі пропозицію!» На що вона відповіла…
- Та не вірила я. Чекала 2 роки. Дивилась: міняється він чи не міняється.
- Тричі я її питав. Третій раз сказав: «Останній раз роблю тобі пропозицію». Бог же мене змінив.
- Тамаро, які зміни Ви побачили у Василеві? Чи став він новим?
- Ну, це була не одномоментна акція. Це відбувалось поступово. Після операції в 1995 році, а розлучились ми в 1988, я довго молилась, просила Господа допомогти простити йому. Людина не може нічого зробити без Господа. Це було щось всередині мене, хоч я не знала Господа, бо розуміла, що сама простити не могла. Він покаявся, почав ходити до церкви, служити, я почала спостерігати його там, в спілкуванні з людьми. І я побачила, що він змінюється, перестає бути залежним від світських пристрастей, у нього з’явився новий вектор, зовсім інші устремління в нього з’явились. Він ходив, він молився, почав проповідувати у дворах. Ми тоді відвідували церкву «Перемога», активно служили нужденним, готували вдома їжу своїм коштом. Я бачила, що він міняється.
- Син бачив те, що я міняюся. І Бог забрав від нього всіх бандитів, пересадив їх по в’язницях. І цікаво, що він сказав: «Батю, я бачу, що ти не обманюєш. Я спостерігаю за тобою багато років». І ми поїхали вдвох до пастора, де мій син покаявся просто в його кабінеті...
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 16 грудня 2019
