• Світло підтримки

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 

  Пандемія коронавірусу та пов’язаний із нею карантин внесли суттєві корективи у звичне життя. Перед багатьма людьми постало запитання: як продовжувати свою соціальну діяльність, якщо безпосереднє спілкування стало складним?

  Працівники харківського благодійного фонду «Майбутність і надія» успішно подолали цей виклик і тепер активно розвивають свою програму наставництва для дітей, використовуючи сучасні види комунікації. Про це та загалом про діяльність фонду, спрямовану на допомогу знедоленим дітям, розповідає його виконавчий директор Олена Ель-Наче.

 

«Ми активно дуже розвиваємо програму наставництва в харківському регіоні і нам потрібно було якось спілкуватися з дітьми. Потрібно, щоб наставники приходили в дитячі установи... Установи зачинилися. Багато дітей з інтернатів було повернено додому. Тому спочатку, звичайно, ми були в такому трішки подиві. Але швидко впоралися з ситуацією. Ми зрозуміли, що можна спілкуватися з дітьми онлайн, можна спілкуватися з дітьми через телефонний зв'язок, можна спілкуватися з дітьми, врешті-решт, на свіжому повітрі, не в приміщенні і це не вплине на взаємини. Якщо стосунки вже побудовані раніше в установі, то можна підтримувати зв'язок ось у такий спосіб»

 

«... Адже дитина може розвиватися, тільки якщо вона перебуває у безпеці, якщо вона не в тривожному стані. Безпека - це про що свідчить? Про стабільність у сім'ї. Про впевненість у завтрашньому дні. Про мир у родині. [Коли] мама і тато не п'ють. Коли дитині дають якусь свободу вибору. Коли просто близька людина якась поруч. Ось це є безпека для дитини...»

 

«... Багато людей не знає, як виховувати власних дітей. Батьківський потенціал  - на низькому рівні. Тому ми теж працюємо над цією темою. І хочемо проводити освітні лекції, освітні тренінги для таких сімей, щоб піднімати батьківський потенціал, щоб навчати їх [батьків], як спілкуватися зі своїми дітьми, як будувати взаємини...»

 

«На сьогодні в інтернатних установах дуже велика кількість дітей. Це близько 100 тисяч дітей. І з цих 100 тисяч дітей усього лише 8% можуть бути влаштовані у сімейні форми виховання. І ось уявіть: ці 92% дітей, у них батьки є, але вони перебувають у колективному дитячому закладі і не можуть бути ні усиновлені, ні потрапити в прийомну сім'ю. От саме проєкт наставництва може зарадити цим дітям. Адже вони теж потребують, щоб був близький дорослий поруч, щоб був хтось, хто підкаже, допоможе, направить, буде відвідувати їх, дружити, врешті-решт, людина, з якою вони зможуть побудувати довірчі взаємини...»  

 

• Попередня
• Наступна