Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Рубрика: «Тема дня»
Гість: Микола Савчук, пастор церкви «Спасіння» (м. Вишневе Київської обл.)
Ведуча: Олеся Василенко

 

  Якби апостол Павло жив сьогодні, чи користувався б він сучасними засобами комунікації? Чи була б у нього своя сторінка у соціальній мережі? Які б дописи він там публікував? Ці запитання ми поставили пасторові церкви «Спасіння» у місті Вишневому Київської обл. Миколі Савчуку.

  А ще нас цікавило ось що: чому люди старшого віку мають певний страх перед сучасними інструментами спілкування і як його подолати? Відповіді на всі ці запитання дав наш гість Микола Савчук.

 

«Не лише апостол Павло, але і Сам наш Господь Ісус Христос, перебуваючи на землі, користувався всіма доступними методами, які були у Нього на той час. Він використовував засоби транспорту тогочасні, Він використовував приклади, зрозумілі для людей, ілюстрації, які відповідали їхнім реаліям. І навіть використовував закони фізики. Коли Він говорив, Він часто піднімався нагору, щоб людям було чути вниз, відповідно, використовував кращі засоби для донесення звуку. Або сідав, наприклад, біля моря, так, щоб позаду була вода, вона підсилювала звук…»

 «…Тому, я думаю, що сьогодні, якби Ісус був на землі, Він би проповідував із мікрофоном,   Він би користувався сучасними засобами. Ну, а повертаючись до питання стосовно апостола Павла – ми бачимо, що він також користувався усім, …чим він міг користуватися…»

 

«…Річ у тому, що в кожній культурі є точки дотику, якими ми можемо скористатися, для того, щоб із цією культурою спілкуватися на доступному рівні. Так само – і в сьогоденні, в сучасній культурі, молодіжній культурі є ті точки дотику, через які ми можемо донести Євангеліє її мовою. Як хтось із відомих людей сказав, що кожне покоління має право почути Євангеліє тією мовою і з тією мелодією, яка буде зрозуміла саме для цього покоління…»

 

«Я вірю в те, що всюди, де є люди, там повинні бути і ми як християни, які з цими людьми будують комунікацію, які щось їм доносять. Бо, перш за все, що дають нам соціальні мережі? Соціальні мережі фактично кожній людині дали певну аудиторію – тих, хто на цю людину підписався, або тих, хто став у соціальних мережах друзями. Відповідно я можу вийти за кафедру і звернутися до певної кількості людей, які сидять у залі фізично. Але я можу скористатися віртуальною кафедрою, я можу надіслати якийсь мессидж, або якусь інформацію передати людям, які її прочитають. Й інколи люди, які прочитують те, що я написав, або про що повідомив за день – це тисячі і тисячі людей й інколи віртуальна аудиторія може перевищувати аудиторію буквально фізичну…» 

 

«Усе, що нове зявляється, викликає певне побоювання… Тому, все, що я можу сказати для людей старших: не бійтеся просити про допомогу у тих, хто молодший… Нехай вони розкажуть, як натиснути ту кнопочку… Зрештою, вони живуть у цьому віртуальному світі і те, що ви зацікавитеся ними, побудує між вами і вашою родиною більше зв’язків, більше буде спільних інтересів…»