Який плід вважається гідним покаяння?

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


У Святому Писанні неодноразово згадується про покаяння. Але, в одному з віршів йдеться про гідний плід покаяння: «Створіть же плід, достойний покаяння.» (Мф. 3:8). Як зрозуміти цей вірш? Виходить так, що є і негідний плід покаяння? Що це означає? Про який плід йдеться? Як визначити: гідним чи ні являється плід покаяння?
 
Покаяння – це велика праця! Потрібно відкритися перед Богом, і показати Йому весь свій душевний бруд. Бути щирим перед Господом, бути відвертим і чесним – це дуже складно для будь-якої людини. По природі усі ми народилися грішниками, ми всі – злі та лукаві. Навіть, коли ми каємося, – ми можемо несвідомо лукавити, і покаятися не у всьому, або не в тому, у чому потрібно каятися насправді.
Але, Господь приймає нас, навіть, коли ми каємося наполовину, тому що ми – Його діти. Ті, в кого є діти, знають, що, коли вони винні – вони завжди знайдуть причину не у всьому покаятися, натомість, якось себе виправдати. Вони можуть плакати, просити пробачення, але при цьому – когось звинувачувати, пояснюючи, чому вони так вчинили. Тому, іноді ми поводимося перед Богом так, як діти поводяться перед батьками. Але, Господь любить Своїх дітей такими, якими вони є. А той гріх, у якому ми не покаялися, залишиться з нами, буде володіти нами, і вибудовувати перешкоду між нами і Богом. Саме тому, написано про гідний плід покаяння.
З однієї сторони, усі ми хочемо мати перед Богом чисте серце, але, з іншої сторони – ми не хочемо залишити якийсь гріх, чи спокусу, ми каємося у чому-завгодно, лише не в тому, що ми не хочемо залишити. Або, наприклад, якщо ми когось образили, і просимо прощення перед Господом, кажучи: Господи, прости, що я на нього накричав, але ж він сам винен, що довів мене до такого стану!, то у такому випадку, – ми не просимо прощення, а виправдовуємося перед Богом, пояснюючи, чому ми так вчинили. Це лукавство, як написано: «Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?» (Єр. 17:9). Бог усе це знає! Він знає наші серця, тому що Він «… створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.» (Пс. 32:15). Бог судить наміри сердечні. Тому, коли ми приходимо перед Богом у молитві, чи в покаянні, і щось приховуємо, – Бог все це знає! Він бачить наше серце, знає більше, ніж ми можемо собі уявити! Давид молився: «Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.» (Пс. 18:13,14). Наше лукавство має багатоповерховість. І, напевне, жодна людина не могла спуститися на найнижчий поверх, щоб повністю покаятися, тому що всі народилися у гріхах: «Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.» (Пс. 50:7). Тому, покаяння – це не одноразова дія, а постійний процес довжиною у життя. Це постійне очищення від тієї нечистоти, у якій ми всі народилися: «Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.» (Іов. 14:4).
Отже, по плоті ми від самого народження наскрізь пронизані брехнею і лукавством. Так, ми хочемо бути чистими, але, природа наша – плотська, нечиста. Потрібно дивитися не на свою плоть, а на Ісуса Христа! «А ми всi‚ вiдкритим обличчям, як у дзеркалi, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ вiд слави у славу, як вiд Господнього Духа.» (2 Кор. 3:18).
Глибина покаяння залежить тільки від нашого наближення до Господа. Чим ближче ми наближаємося до Світла, – тим більше ми ненавидимо свою темряву. Непотрібно дивитися на свою плоть, не варто занурюватися в себе. Чим більше ми занурюємося в себе, тим більше ми виправдовуємо себе – це наша природа. Коли ми думаємо про себе, – ми поневолі порівнюємо себе з іншими людьми, і тоді ми або пишаємося собою, або знищуємо себе. Але, коли ми думаємо про Нього, – ми освячуємося Ним, перетворюємося у той же образ. Тому, не варто занурюватися в себе, варто занурюватися в Ісуса: тоді Він освятить наші серця Світлом істини. Тому, для того, щоб принести гідний плід покаяння – потрібно знайти Христа, бути з Ним, і тоді Він дасть людині покаяння: «… чи не дасть їм Бог покаяння до пiзнання iстини,…» (2 Тим. 2:25); «Видно, i язичникам дав Бог покаяння на життя.» (Діян. 11:18).

Автор – Олексій Волченко
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 08 квітня 2019