Чи потрібно боротися із єресями?
Рейтинг користувача: 5 / 5
У наші дні християни можуть називати єрессю ту чи іншу конфесію, або деномінацію. Але, чи можна так міркувати? Чи потрібно якимось чином боротися із різнодумством щодо принципів віри?
Ймовірно, що Церква не повинна вести боротьбу із єресями, тому що Бог пообіцяв, що Він Сам буде створювати Церкву, і оберігати її: «… Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.» (Мф. 16:18), що Він Сам захистить Свою Церкву від єресей, від нечистоти, від лжевчень! Бог створив Церкву, і Він є главою Церкви: «I Вiн є глава тiла Церкви;» (Кол. 1:18). Безперечно, Бог зберігає, очищає, і захищає її! Господь ніколи не залишав Свою Церкву – «… і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку.» (Мф. 28:20), і, звісно, Він Сам про неї попіклується! Але, Церква думає, що Сам Бог, напевно, не впорається, тому, Йому потрібно допомогти. Церква взяла відповідальність замість Бога зберігати саму себе, вирішивши боротися із єресями. Боротьба зайшла настільки далеко, що одні віруючі брати у Христі убивали інших віруючих братів, тому що ті, інші, не так вірили у Христа, як вірили вони.
Наприклад, у книзі «Слід крові» Дж. Карроль стверджує, що більш, ніж 50 млн. християн померли мученицькою смертю від рук самих же християн.
На думку ортодоксальних Юдеїв – християнська релігія являється найкривавішою релігією на планеті! І такої думки дотримуються не лише Юдеї.
Все це відбувалося у християнській церкві лише через боротьбу із єрессю. Цим самим, осквернялася сама віра Христова, і порушувалась заповідь «не вбивай». Такі апологети християнства, як Августин Блаженний, Фома Аквінський – благословляли не лише катування християн, але й убивства за те, що людина неправильно вірить в Ісуса Христа. Боротьба з єресями тривала у всі часи християнства, і відбувалася у всіх конфесіях майже однаково: католики гнали та вбивали вальденсів і альбігойців, а протестант Кальвін спалив на вогнищі теолога Сервета. Реформатори Лютер і Цвінглі гнали анабаптистів через хрещення, натомість, того ж Цвінглі Лютер вважав єретиком через причастя! Бачимо, що гоніння всередині церкви Христової – це не виключення, а стійкі правила, причому, для всіх конфесій.
У наші дні фізичних катувань, слава Богу, вже немає, але, розбіжності між християнами не просто залишаються, але й щороку збільшуються. На сьогоднішній день, за інформацією різних джерел, існує від 2 до 3 тис. християнських конфесій, – а це значно більше, ніж у середні віки. І кожна конфесія стверджує, що тільки вона вірить правильно! Виходить, всі решта вірять неправильно? Виходить, усі вони єретики, якщо вірять по-різному! У такому разі, виходить, що усі для всіх являються єретиками! Православний для католика – єретик. Католик для православного – єретик. Протестант для тих і для інших – єретик…
Серед протестантів також йде боротьба: між п’ятидесятниками, баптистами, адвентистами, та іншими – іде боротьба. Усі вони якоюсь мірою вважають одне одного єретиками, не кажучи вже про Свідків Єгови, мормонів, та інших. Виходить так, що усі для всіх, і окремо для кожного, являються єретиками!!
Виходить, що якщо потрібно боротися з єресями, – то, потрібно боротися усім з усіма? То це ж просто якесь свято для сатани, коли брати ненавидять одне одного, гонять, знищують, обмовляють одне одного, руйнуючи церкву Христову! На жаль, саме так зараз усе і відбувається! Кожна конфесія стверджує, що тільки у них правильне вчення, тільки у них можливе спасіння.
Можливо, богослов’я пішло не тим шляхом? Є лише перевірка для віруючого – спасеться він, чи ні: це тільки любов, а не те, який у нього догмат віри: «Ми знаємо, що ми перейшли зi смерти в життя, бо любимо братiв; той, хто не любить брата, перебуває в смертi. Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що нiякий людиновбивця не має життя вiчного, що в ньому перебувало б.» (1 Ін. 3:14-15). Виходить так, що тільки любов визначає наше спасіння. І доки християнин ще не любить, а ненавидить іншого християнина, який вірує в Ісуса Христа, – він ще не спасенний, він ще у смерті!
У Біблії написано, що це – немовлята у Христі, які ще не мають Духа Божого: «Це люди, котрі відділяють себе від єдности віри, душевні‚ що не мають духа.» (Іуд. 1:19). Це – немовлята у Христі, які керуються плоттю, яким не вистачило Духа Святого довіритися Богу в розумінні домобудівництва церкви Христової. Бог пообіцяв нам, що Він Сам буде створювати, годувати, і гріти Свою Церкву, тому що ми – члени Його Тіла – «Бо нiхто нiколи не мав ненависти до своєї плотi, а годує i грiє її, як i Господь Церкву, бо ми члени тiла Його, вiд плотi Його i вiд кісток Його.» (Еф. 5:29,30).
Про плотських немовлятах у Христі Павло говорить: «I я, браття, не мiг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христi. Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, бо ви ще плотськi. Якщо мiж вами заздрощi, суперечки i незгоди, то хiба ви не плотськi? I чи не за людським звичаєм живете?» (1 Кор. 3:1-3).
Бачимо, що суперечки і розбіжності щодо віри, щодо Христа виникають тільки у плотських немовлят, тому що людська, стара, гріховна природа ще сильна в них, і в них ще дуже мало Духа Божого. Безумовно, немовлята являються віруючими людьми, народженими згори, але такими, які ще керуються плотським розумом, а не Духом Божим.
А той, хто керується Духом Божим, – той вже керується Божою любов’ю – «… любов Божа влилась у серця нашi Духом Святим, даним нам.» (Рим. 5:5). І ось саме ця Любов і є перевіркою правильності нашої віри: «Улюбленi! Будемо любити один одного, бо любов вiд Бога, i кожен, хто любить, народжений вiд Бога i знає Бога.» (1 Ін. 4:7). Вже абсолютно неважливо, чи виконуєш ти суботу, чи ні, чи говориш іншими мовами, чи ні, чи ставиш ти свічки у храмі, чи ні! Важливо те, що якщо ти любиш – значить, ти правильно віриш. А якщо не любиш – то, неважливо, які у тебе правила віри, чи які в тебе знання Біблії: ти ще не знаєш Бога – «Хто не любить, той не пiзнав Бога, тому що Бог є любов.» (1 Ін. 4:8). Той, хто не любить брата – той іще немовля, і йому ще потрібно вчитися у Христа, тому що Сам Христос визначив, хто є Його учнями: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою.» (Ін. 13:35).
Тому, для того, щоб бути в правильній вірі, – потрібно перебувати в любові одне до одного, потрібно бути у єдності між собою, і намагатися «… поводитися гiдно звання, до якого ви покликанi, з усякою смиренномудрiстю й лагiднiстю та довготерпiнням, терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберiгати єднiсть духу в союзi миру. Одне тiло й один дух, як ви й покликанi в однiй надiї покликання вашого; один Господь, одна вiра, одне хрещення, один Бог i Отець усiх, Який над усiма, i через усiх, i в усiх нас.» (Еф. 4:1-6). Тобто, усі ми (неважливо, до якої конфесії ми належимо), увірувавши в Ісуса Христа, отримали Духа Святого, і тепер Він є в усіх нас! Написано: «Хто сповiдує, що Iсус є Син Божий, в тому перебуває Бог i вiн у Бозi.» (1 Ін. 4:15) – неважливо, яка це конфесія! Якщо там визнають і сповідують Ісуса Христа Господом і Сином Божим, – у них перебуває Бог Духом Святим, і це – діти Божі!
Через конфесію, через учителів, через проповідників ми тільки увірували, стали християнами, але, вирощує Сам Бог: «Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тiльки служителi, через яких ви увiрували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; а тому i хто насаджує‚ i хто поливає є нiщо, а все Бог, Який вирощує.» (1 Кор. 3:5-7).
Неважливо, в якій церкві, в якій конфесії ви увірували, головне, щоб там сповідували Ісуса Христа Сином Божим і Господом! У цій церкві ви всього лише народилися згори, а потім вашим зростанням займається Сам Бог, і відбувається це через Слово Боже, через наповнення Духом Божим.
Саме у цьому і полягає наша мета: перебувати у Слові Божому, наповнюватися Духом Божим, і проявляти любов одне до одного, не дивлячись на розбіжності у якихось догматах віри. Потрібно бути лагідними, смиренними, з довготерпінням ставитися одне до одного. Потрібно з любов’ю ставитися до представників усіх конфесій, тому що всі, хто вірує в Ісуса Христа, – це одна церква, одне Тіло Христове. Господь сказав нам: «Всякий, хто вiрує, що Iсус є Христос, вiд Бога народжений, i кожен, Хто любить Того, Хто народив, любить i Того, Хто народився вiд Hього.» (1 Ін. 5:1). Якщо ви любите Бога – ви любите і народжену від Бога – віруючу людину! Ми не повинні ділитися, сваритися. Так, розбіжності можуть бути, але, це не означає, що ми повинні відштовхувати одне одного! Важливо пам’ятати, що ми – брати одне для одного, і що ми всі – єдині в Ісусі Христі!
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 30 липня 2019
