Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

У чоловічій програмі «Це реально», яка виходить раз на два тижні, її ведучий Сергій Цвєтков завжди підіймає нові і важливі теми, розмірковує над ролями, які виконує чоловік на своєму життєвому шляху, труднощами, які долає, мріями, які намагається здійснити… Цього разу тема розмови присвячена поняттю «Переселенець». Як це змінювати життя, коли не хочеш цього робити? Коли обставини змушують тебе робити вибір, і чим це потім обертається.

Ведучий: З якими першими викликами ви зіткнулися, коли переїхали?

Євген: Складнощі були, як у всіх переселенців - немає нічого. Чого потребує сім'я? Меблі, посуд, пральна машинка... Ми взяли тільки найцінніше. Найбільша складність - фінанси. Мій бізнес залишився там, де я жив. Ми переїхали до села, де дуже гарна природа. І ось це насправді було випробуванням. На тлі краси природи душа була не на місці, тому що ми були абсолютно чужими, ми не розуміли, наскільки ми там зависли, ми - абсолютно міські люди, у нас немає навичок життя в селі і у нас діти, яких потрібно піднімати...

...Ми розуміли, що буде важко. 2015 року багато жителів Донбасу виїжджали, припускаючи, що це на 1-2 місяці. Наприкінці травня ми виїхали без нічого, в легкому одязі, з собою взявши тільки те, що можна було покласти в легкову машину. Ми думали, що це буде ненадовго.

Ведучий: Чому ви вибрали село під Києвом?

Євген: У нас було кілька варіантів. Наші друзі виїхали до Ірпеня, звали і нас з собою. Але в селі під Києвом жили родичі. Без їхньої підтримки приїхати в нікуди було б катастрофічно складно. Ми розглядали різні варіанти. Але вирішили, що все-таки поїдемо в Київську область.

Ведучий: Які уроки віри ти виніс із цієї ситуації?

Євген: З одного боку, Господь навчив цінувати мале, то, що ти маєш, навчив радіти ялинці, запаху хвої, не маючи розуміння, чим ти будеш заробляти сьогодні. Господь навчив довіряти. Я згадував історію пророка Іллі, коли він сидів біля потоку і йому ворон приносив у дзьобі шматочок м'яса, і пророк не знав, чи буде ворон наступного дня. Але Господь зберіг, й Ілля харчувався. Наше існування в останні кілька років - це все рука Божа. Хоча не було грошей і роботи, я не пам'ятаю, щоб я і моя сім'я були голодними, щоб ми хоч раз спали десь не вдома. Ми завжди відпочивали в чистому ліжку, вмивалися теплою водою, ми були ситими. Тому я не можу сказати, що ми такі бідні і нещасні, гріх нарікати. Господь про нас піклувався...

• Попередня
• Наступна