Євгенія та Володимир Золотови | «Наша основна мета - продовжувати пізнавати Божу благодать»
Рейтинг користувача: 5 / 5
Діти віруючих батьків. Як зробити так, щоб вони лишилися в церкві, не загубилися для вічності, для Божого Царства? Про це, а також про роль батька в сім'ї та його вплив на майбутнє дітей говоримо з нашими гостями - Євгенією та Володимиром Золотовими.
Як вам вдається поєднувати активне служіння і виховання 4 дітей?
Євгенія: Ну, по-перше, якщо я в служінні, то практично завжди діти зі мною. Тобто, вони бачать те, що я роблю. Я дітям розповідаю, для чого це роблю й чому, і як я це роблю. Вони завжди зі мною їздять... Діти бачать плоди, наприклад, у таборах, і вони мені допомагають, дітям це подобається. Ну, мені подобається те, що вони зі мною разом беруть участь у цьому всьому.
Володимире, а ви допомагаєте Євгенії?
Володимир: Так, намагаюся допомагати. Звичайно, для чоловіків це велика проблема, тому що ми хочемо більше реалізуватися або в бізнесі, або в служінні, але не в родині. Тому це теж був певний шлях, коли я хотів стати суперпастором, мати суперцеркву, суперслужіння, але з часом Бог попрацював наді мною, над моїм серцем, розумінням, і показав, що, справді, найкраще, що я можу зробити - це виховати учнів, яких Бог дав особисто мені, - це моїх дітей, мою дружину. Я не можу приділяти стільки уваги, скільки приділяє уваги моя дружина дітям, але я намагаюся читати Писання з ними перед сном. Десь два роки тому ми почали постійно щовівторка робити таке сімейне богослужіння. Тобто, коли ми збираємося з нашими дітьми на кухні і просто читаємо Писання, молимося, співаємо пісні, спілкуємося. Я зрозумів, що дуже важливо справді проводити час зі своїми дітьми і вчитися разом із ними поклонятися Богу. Тому що я усвідомив, що у мене як викладача є багато студентів, у яких я вкладаю, з якими я проводжу час і хочу бачити їх учнями Ісуса Христа, є люди в церкві, з якими я проводжу час і хочу бачити їх учнями, але як щодо моєї сім'ї? Я зрозумів, що я можу втратити своїх дітей, свою родину через те, що я не поклоняюся, не читаю Писання, не молюсь разом із ними. Я зрозумів, що для цього треба виділяти час і робити це.
Є такі дані, що середньостатистичні тата проводять зі своїми дітьми 5 хвилин на день. Як заохотити татусів більше приділяти часу своїм дітям, оскільки українським сім'ям катастрофічно не вистачає тат, їхньої присутності в житті дитини?
Володимир: Так, це правда, тому що наше економічне становище призводить до того, що татам, чоловікам доводиться шукати, можливо, не одну роботу для того, щоб забезпечити сім'ю. Але - те, що було в моєму житті, й, можливо, те, як Бог діє - просто Дух Святий починає працювати над серцем. Над серцем батька, над серцем чоловіка. Й тоді просто відбувається те, що ти розчаровуєшся, можливо, у своїх пріоритетах, у своїх цінностях, цілях і усвідомлюєш цінність своїх дітей та цінність своєї дружини. Також те, що на мене вплинуло, - є хороший такий курс, на якому я був - «Світу потрібен батько». Я читав цю книгу. Це хороша організація, яка допомагає чоловікам, татам звернути увагу на їхню роль, що передусім вони пастирі, вони наставники своїх дітей та своїх сімей.
Як допомогти батькам зрозуміти, що їхні обійми, їхнє тепло потрібні їхнім дітям? Особливо дочкам, тому що в нашій культурі не заведено виявляти такі знаки уваги в сім'ях, від чоловіків, я маю на увазі. Як заохотити тат обіймати своїх дітей частіше, говорити їм слова любові, щоб діти відчували цю присутність, ці любов і тепло татуся?
Володимир: Я вірю, що все починається з Самого Бога і з Його церкви... Тільки Господь через Свою благодать, через Свою любов може змінити наші серця, змінити нас, наше розуміння того, яким є Бог, що Він - наш люблячий Батько, що Він справді виявив Свою любов до нас і Він готовий завжди нас приймати, обіймати, і говорити слова любові щодня. І, пізнаючи такого Бога, ти справді перетворюєшся на Його образ. Ну, і одночасно, звичайно, в церкві повинні бути сімейні служіння, на яких ми як чоловіки можемо говорити на ці теми. Жінки, мами можуть говорити на ті теми, які актуальні для них...
Ви згідні з тією думкою, що коли тато буде приділяти більше уваги своїй дочці, обіймати її, спілкуватися з нею, проводити якісний час, то вона в підлітковому віці буде менше шукати уваги хлопчиків?
Володимир: У своєму пасторському служінні я стикався дуже часто з дівчатами, жінками, які, на жаль, перебували в блуді, через те, що або були безбатченками, або тато не виявляв жодної уваги і тому дівчина або вже жінка так намагалися знайти любов, прийняття, відчуття цінності... Є й негативні такі приклади, коли, на жаль, - від чоловіка до чоловіка, й так і триває. А є такі моменти, як в історії зустрічі Ісуса і самарянки: коли ця жінка, зустрівшись з Христом, усвідомила, що їй не потрібен «сьомий» чоловік, а що їй справді потрібні Божа любов, прощення, прийняття, відчуття цінності, які є тільки в Ісуса Христа.
Скажімо ось що: для того, щоб татові стати хорошим батьком, йому спершу потрібно пізнати любов Небесного Отця.
Володимир: Так.
Діти віруючих батьків. Як зробити так, щоб вони лишилися в церкві, не загубилися для вічності, для Божого Царства? Сучасний світ повен спокус. І щодня цих спокус виникає все більше і більше. І вони все активніше і активніше атакують дітей віруючих батьків. Як цих дітей зберегти для вічності?
Володимир: ...Я собі виписав дуже важливий вірш, Приповісті 22:6. Узагалі, я вважаю, що читати книгу Приповістей разом з усією родиною - це дуже корисно, для того, щоб діти могли з дитинства вже виховуватися в Божому Слові. І тут, в Приповістях 22:6, ми можемо прочитати: «Настав дитину на правильний шлях, вона і в старості не зіб'ється з нього». Я вважаю, що насамперед нам, як батькам, слід пізнавати Господа. Нам необхідно читати Писання, молитися, бути в церкві, і бути справді щирими. Щирими у стосунках з Богом, щирими у взаєминах з дітьми, щирими у стосунках в церкві. Ми намагаємося не змушувати своїх дітей читати Біблію, молитися, чи брати участь у служінні. Досі в нас у церквах є така практика, коли ми запитуємо у дітей: «Хто вивчив вірш? Отримайте морозиво». Це, з одного боку, хороша мотивація, але проблема може виникнути в тому, що дитина буде вчити вірші, буде читати Писання заради морозива або чогось іншого. Я думаю, що наша основна мета - це продовжувати пізнавати Божу благодать. Пізнавати, що ми - прийняті, прощені, звільнені не на підставі того, що ми читали Біблію, молилися, служили, робили добрі справи. А тільки на підставі того, що Син Божий - Ісус Христос - помер на хресті за наші гріхи, Він воскрес, Він відродив нас до нового життя. Він продовжує піклуватися про нас... Був час, коли батьки зранку дітей [змушували молитися]: рано-вранці на колінах стоять, усі моляться, всі читають Писання, хочеш ти, не хочеш, [примушували] як би силою, тиском, почуттям провини. Але це може призвести до того, що ці діти виростуть і підуть з церкви. Тому що Бога представили батьки не як люблячого Отця, не як Того, Хто дарує благодать, дарує прощення… Він хоче, щоб ми не просто читали Писання, молилися, були в церкві, служили, щоб не піти в пекло, або щоб на суді Божому Бог не покарав нас, а з любові до того, що Бог полюбив нас першим, ще грішниками, Він прийняв нас через Свого Сина Ісуса Христа. І ось наше бажання, щоб наші діти мали цей правильний мотив. Так, ми читаємо Біблію з ними вечорами, але ми не намагаємося змушувати дітей читати Біблію, молитися, вивчати тексти Писання. Ми хочемо показати на своєму прикладі, що ми читаємо Біблію, ми молимося, ми розповідаємо свідчення зі свого життя, ми служимо... Наше бажання - щоб діти все ж пізнали Божу благодать, і щоб вони вірили в Господа, читали Писання, молилися, були в церкві з любові до Нього, а не через те, що ми змусили їх це робити...
Чи бувають такі моменти у вашому сімейному житті, коли не ви вчите дітей, а діти навчають вас якихось істин?
Євгенія: Звичайно, бувають. Буває, що мене в ступор ставлять, і я розумію, що вони кажуть правду про щось. У якихось моментах навіть прошу вибачення у дітей, кажу: «Так, ви маєте рацію». Тому що Бог мене через них теж змінює...
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 30 червня 2019
