Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

 Гість: Олексій Травніков, педагог, засновник Центру сімейного консультування «Не ной»
Програма: «Сімейна консультація»
Ведучий: Владислав Бондарков
 

   Про те, як зберегти комунікативний місток між дружиною та чоловіком ведучий Владислав Бондарков говорить із Олексієм Травніковим,  педагогом, засновником Центру сімейного консультування «Не ной».

 

   …Для чого чоловікові риболовля? Тут замість слова «риболовля» можна підставити щось інше – «перегляд футбольних матчів», «спілкування з друзями», «боулінг»…

 

   Олексій: Я думаю, що кожен із нас потребує відволікання від звичайних подій, кожен із нас має право на якийсь вид діяльності, за допомогою якого може перемикатися з основної роботи, або з одного виду залученості у щось на інший. Я думаю, що як чоловіки, так і жінки мають на це право. Питання тільки в тому, чи ми зловживаємо цим, чи не зловживаємо. А так перехід від одного виду діяльності до іншого…

  …Це і є відпочинок, або забезпечення якогось перезавантаження.  Ти колись цитував щось про «The Nothing Box» (англ. «коробочка, в якій немає нічого» - прим.ред.).

 

  Олексій: Це відомий, у християнських колах, зокрема, Марк Гангор, наскільки я пам’ятаю. То він говорить про те, що якби уявити чоловічий мозок як певну кількість коробочок, то є одна така коробочка, яка називається «Нічого» (ну, англійською -  «The Nothing Box»). І це питання докорінно відрізняє  функціонування чоловічого мозку та жіночого. Річ у тому, що півкулі жіночого мозку і чоловічого зв’язані  по-різному, тобто, нейронні зв’язки, якщо можна сказати, в жінок тісно сплетені, там багато різних таких «дротиків», а в чоловіків – це один такий «кабель», грубо кажучи.   Тому жінкам простіше переходити від одного виду діяльності до іншого, в той час як чоловікові потрібно завершити одну якусь дію. Знову ж таки, є унікуми, є винятки з будь-якого правила,  але більшість чоловіків спершу має закінчити один вид діяльності, потім переходити до іншого. І от цей відділ мозку, або оця коробочка «Нічого», справді, дає змогу чоловікам  відключатися від якихось зовнішніх факторів, подразників, у тому числі, це може бути і кохана дружина, і діти, просто для того, щоби на якийсь проміжок часу випасти з реальності і відпочити.

  Це така внутрішня пустеля. От, в Біблії завжди персонажі йдуть у пустелю.

  Олексій: 100 відсотків. Ну, бачиш, мені здається, що в цьому є певний сенс і Богом так закладено, що  чоловік, наприклад, маючи здатність більше концентруватися на одному виді діяльності, не відволікаючись на інший, потребує якихось додаткових ресурсів. Відповідно для того, щоб їх відновити, потрібно змінити вид діяльності, або  не робити певний проміжок часу нічого. Тому і з’являється оця умовна «The Nothing Box», або «коробочка «Нічого». Тому, якщо ваш чоловік сидить і просто перемикає пульт телевізора, а дружина не може зрозуміти: «Ну, як можна десять хвилин клацати», от, у цей час він перебуває в  «The Nothing Box».

  Так, до речі, я спостерігав це і за собою теж, що ти не хочеш дивитися якийськонкретний фільм…

  Олексій: Якщо навіть це просто картинка, вона перед очима. Ти втомився, ти працював 10 чи 12 годин, ну, по-різному буває. І тобі потрібен час для того, щоб перемкнутися. І частіше, знову ж таки, я хочу наголосити на цьому: це просто відмінність, яка в нас закладена Богом, між чоловіками і жінками. Тому що немає оцих тісних зв’язків між правою та лівою півкулями  мозку, потрібно залишити одне і перемкнутися на інше. Тут мені хочеться відразу підбадьорення дружинам, жінкам сказати: коли ваш чоловік повертається додому після виснажливого робочого дня, особливо наприкінці тижня, коли він втомлений, і ви знаєте, що йому потрібен якийсь час просто відпочити, навіть посидіти з тою газетою, пів годинки покрутити щось на моніторі комп’ютера, нехай це буде. Потім він повернеться «в реал», спитає, як твій день. Я думаю, що це реалістично. 

  «Педагог» перекладається як «той, хто веде дитину». Але дорослих людей складніше вести. Вони вже сформувалися, і в них склалися стосунки. Ну, от є такі моделі. До речі, їх дуже видно, коли ти спостерігаєш за іншими. Сам для себе ти менш видимий. А от коли ти десь у транспорті спостерігаєш, як спілкуються чоловік з жінкою, чи мама з дитиною…

   Олексій: …Такі речі особливо можна побачити  в кафе або ресторані. Якщо ти приходиш з дружиною, то вірогідність з’ясування, де одружена пара, а де пара, яка ще в процесі побудови стосунків, дуже висока.  Ну, принаймні, моя дружина може з імовірністю 95 відсотків визначити, тому що одружені люди переважно їдять або роблять замовлення. Неодружені – дивляться одне на одного, спілкуються, говорять. [Брак спілкування]  - це, на жаль, не дуже приємна штука, з якою доводиться стикатися. Тому, знову ж таки, з одного боку, можна уявити собі, що це така, умовно кажучи, вправа переходу від одного виду діяльності до іншого,   насправді  ж (шкода мені це констатувати), багато людей з великим досвідом шлюбного життя віддаляються одне від одного.

   Ми набридаємо одне одному. Тобто, й у тих людей, які зараз  дивляться одне на одного, років через 10, якщо  в них все зростеться й вони укладуть шлюб, вірогідність є, що в цьому ж таки кафе вони так само колись будуть їсти.

   Олексій: З одного боку – так. З іншого, якщо вони будуть культивувати в собі оце бажання робити просто вправу - говорити, і будуть ставити одне одного пріоритетами перед іншими видами діяльності, своєї, професійної і батьківської… Тому що коли  для батьків діти стають змістом життя,  в цьому є велика проблема, бо  однак настає час, коли наші діти виростають, стають самостійними і залишають батьківське гніздечко. І якщо не налагоджений отой комунікативний місточок між чоловіком та дружиною, є насправді велика вірогідність втратити близький зв’язок. Тому ми заохочуємо, і я сподіваюсь, сьогоднішньою розмовою заохотимо подружні пари більше виділяти часу  на спілкування, на побудову тієї єдності…