• Світлі гості

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 

 

  Чи замислювався хто-небудь із вас, дорогі друзі, як відчуває, як думає, як живе незрячий? Як допомогти людині, котра втратила зір,  адаптуватися до нового досвіду в її житті? Що є першим та важливим кроком до цього? Як підтримати рідних незрячого? Чи існують організації та фахівці, які надають допомогу? Сьогодні у нашій програмі ми і з’ясуємо це – з допомогою інструкторки з просторового орієнтування та мобільності Галини Макаренко.

 
«Буває так, що людина втратила зір у дорослому віці, але в неї збережені всі просторові уявлення, вона має  досить гарну зорову пам’ять, і ті орієнтири, які вона пам’ятала, коли бачила. І, в принципі, для неї варто навчитися лише трошки по-новому сприймати цей простір,  навчитися боротися зі своїм страхом того, що цей простір змінився…»

 

«…Оця внутрішня боротьба, яка зазвичай є в кожної людини, котра втрачає зір… Перш за все – потрібно захотіти зробити крок до змін. Те, що це можливо і це реально – на сьогодні є дуже багато різноманітних організацій, які допомагають у цих позитивних змінах. Послугами цих організацій можна користуватися. Але якщо людина не бажає змінюватися і отримувати допомогу, – звичайно,  від того нічого не буде…»

 

«… Часто рідним теж важко, тому що вони не можуть нічого зробити і, вони беруть на себе ту гіпервідповідальність, коли вони залишають роботу, вони залишають свої сім’ї (якщо це, наприклад, діти і батьки), вони не бачать виходу з ситуації, як можна це змінити. Тому є психологи, які допомагають не тільки людині, яка втратила зір, але й рідним, тобто, можна й спілкуватися…»  

 

• Попередня
• Наступна