• Сімейна консультація

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 Аліна та Олег Пашинські, гості нашої студії, розповідають про те, як примирилися з Богом, які обставини цьому сприяли, а також діляться історією своєї родини та побудови гармонійних сімейних взаємин. 

• Вітаю! З вами - «Сімейна консультація». Сьогодні до нашої студії ми запросили подружжя Пашинських – Олега та Аліну. Доброго дня!
• Доброго дня!
• Дякуємо, що ви завітали до нас на гостину! До речі, що вам більше до душі: приймати гостей чи бути гостями?

Інна:

• Мені легше приймати гостей.

Олег:

• А для мене і те, й інше. Із задоволенням можу бути гостем і так само радісно можу приймати гостей.
• Уявімо картину: двоє молодих людей, здорові, розумні, батьки дали старт… Це про вас чи ні?

Інна:

• Ну, можливо, про мене можна так сказати. Дійсно, батьки, мама робила для мене все… Батька в мене не було з 11 років, ми жили вдвох. Мама вклала в мене всі свої сили, всю свою любов, я не відчувала браку любові.
• Навіть батьківську любов, якої не було, мама прагнула дати?
• Наскільки вона могла, вона намагалась дати мені все.
• А були якісь чоловіки, котрі могли заповнити недостачу чоловічого плеча?
• На жаль, ні. І десь починаючи з підліткового віку, я відчувала недостачу чоловічої любові, любові батька, але в моєму житті не було такого чоловіка, доки в нього не прийшов Олег.
• Поставимо тут кому… Трохи згодом розкажемо, яким чином він увірвався у ваше життя. Олег, щодо вас. Ви також відмінник, розумний хлопчина…

Олег:

• До третього класу я гарно навчався, потім усе змінилося, і дуже кардинально. В мене інша доля. В мене батьки найкращі, вони дали мені, мабуть, усе необхідне. Але чомусь у той час було заведено більше заробляти кошти і віддавати себе роботі. Мабуть, сьогодні так само, але трішки в іншому форматі. Все необхідне для життя в мене було. В мене чудовий брат старший, в мене батьки найкращі… Але я дуже багато був на вулиці і виховувався в компанії, я залежав від чужої думки, і це привело мене на ту дорогу, якою я ходив. І я мав від Бога покарання – я був у колоніях.
• Скільки всього років ви провели в камері?
• П’ять-шість років.
• З підліткового віку все це почалося?
• Так.
• Тобто виховання хлопця у вас почалося у камері, чоловіком ви ставали у камері, де іншої моделі виховання немає?
• В основному, так. Саме в колоніях. Ще хочу повторитись, що батько дав дуже багато… І це зараз відчувається, абсолютно відчувається.
• Те, що тоді було посіяне, й досі відчувається.
• Так. Деякі речі з дитинства, які я згадую, викликають у мені стільки тепла… Я не можу пояснити, чому я пішов тією дорогою… Затягнуло. Мені дуже сподобалось відчуття екстриму, вуличного екстриму, який дають саме ті обставини.
• Роки, проведені там, як відбилися на вашому житті? Що із того, що, можливо, було посіяне у в’язниці, проросло негативними плодами у вашому житті?
• Я дуже імпульсивний був, запальний, ненависті було дуже багато, диктаторства… Я всього і не пригадаю.
• Тим не менше, ви там зустрілися з Богом.
• Так. Людина, завдяки якій я зустрівся з Ісусом, уже пішла до Господа. Я багато курив, на той час у мене був туберкульоз. А людина, котра розповідала мені про Христа, казала: «Ти можеш жити краще, життя твоє може змінитися… В тобі може не бути ненависті, яка в тобі зараз є. Ти можеш зрозуміти, що любити краще, аніж ненавидіти». Я кажу: «Що ти мені розказуєш?! Чого ти мені брешеш?! Ти аферист! Я тебе пам’ятаю як афериста. Що ти мені зараз розповідаєш таке?!». Але півтора року я стежив за ним. Думав: десь він згрішить, спотикнеться. Я багато провокував його, я дуже багатьох людей підставляв…
• Але пояснімо, що ця людина, яка розповіла вам про Христа та про те, що все у вас може бути інакше, була вашим другом, котрого ви бачили зовсім в іншому амплуа.
• Так.
• І тут ви його бачите зовсім іншою людиною і, певна річ, що не вірите з першого разу.
• Не вірю. Я з ним зустрівся за років три до його покаяння. Він був авторитетною людиною в тих місцях. І він був дуже жорстоким, дуже жорстоким. Але я пам’ятаю цю зустріч, він каже: «Олегу, слава Богу! Ісус тебе любить!» Я відповідаю: «Відійди від мене! Чого ти від мене хочеш?!».
• Але вам не вдалося його спровокувати на якусь іншу поведінку? Тільки християнську поведінку ви бачили в другові?
• Ні, не вдалося. Це було для мене таким сильним показником: «Невже так можна?!» Ну, настільки кардинально змінилась його поведінка, його мислення, мовлення без матюків оцих – краса, можна заслухатись! «Я теж так хочу!».
• Ця людина подала вам руку допомоги, допомогла вам виборсатись. З цього почалося у вас нове життя?
• Працю Бога я бачив і раніше. Але коли щось стається, то, зрозуміло, ми кажемо: слава Богові. А коли все минає, зразу забуваєш, звертаєш на випадок, мовляв, так вийшло, фортануло…
• От такий тепер новий Олег вривається в життя Аліни, яка теж пройшла свій шлях. Звичайно, що не такий, як у Олега - без адреналіну, без оцього екстриму, спокійніший. Але теж з’явилася нова Аліна, над якою ви почали працювати. Те насіння, яке ви дозволили Богові посіяти в своє серце, поступово зростало… І тут ви зустрічаєтеся. В мене виникає одразу таке питання: як вам, Аліно, такій хорошій, відмінниці, красуні дозволили вийти заміж за колишнього в’язня? За того, хто був агресивним, диктатором…

Аліна:

• Ви знаєте, коли Олег розповідає свою історію з життя, описує себе жорстоким, диктатором, я не впізнаю свого чоловіка, тому що я його таким не знаю. Навіть слухаючи свідчення Олега, я не можу повірити, що він таким колись був – ні до мене, ні до наших дітей чоловік не виявляв цих рис. Для мене, коли ми познайомились, він став дуже близьким другом, помічником. Я здійснювала духовну працю в театральному служінні – Олег був нашим водієм, і це була людина, котра допомагала мені в усьому, котра стала дуже близькою. Тому як мені дозволили вийти за нього заміж? Легко!
• І не знайшлося жодної людини, яка б сказала: «А ти знаєш, яке в нього минуле, які діагнози?»
• Жодна людина: ні моя мама, ні друзі в церкві, ні пастор. Усі схвалювали наші стосунки, а головне, що Бог схвалив їх.
• А тепер скажіть, Олеже, я так розумію, що через служіння прийшло усвідомлення, що, можливо, вона – це та, яка Богом послана до мене? Так? Ви були водієм, коли треба було щось перенести, зробити – ви на все погоджувались?

Інна:

• Він навіть погоджувався брати участь в сценках.
• Ви прописували сценарій, і Олег був сніговиком або іще кимось?

Олег:

• Так, і це зблизило нас. Знаєте, насамперед я бачив: вона красуня, вона служителька, що для мене було важливим; вона боялася Бога. І це зріднювало, це те, що було для мене важливим, у тій людині, з якою я хотів би жити, ростити дітей.
• Ну, Аліна - просто ангел. Ви описуєте так, просто досконала така жінка. Невже у неї не було жодних вад, негативних моментів, над якими ви разом уже працювали?

Аліна:

• До весілля їх не було видно…
• Оце чудово! Дякую за це речення, мені його не довелося промовляти. Але перед тим, як ми поговоримо про вади, які у всіх нас є, та про переваги, я запитаю ось про що: Олегу, що унікального в Аліні є для вас благословенням?

Олег:

• Я повторюся: вона боялася Бога, це було для мене дуже важливим. По-перше, я не до кінця вірив, що Аліна буде моєю дружиною. Зі своїм характером я на цих взаєминах поставив крапку. Я вважав, що я нікому не потрібний, чомусь така думка була в мене.
• А Аліна була надто хорошою для вас…
• Я взагалі не розумів, як могло так вийти.
• Тобто у вас була така думка, що вона заслуговує на кращого чоловіка?
• Ні, не було такого, не допускав такої думки. Я знав, що я можу зробити Аліну щасливою, я відчував це. Я готовий був зробити її щасливою.
• Аліно, у мене до вас те ж саме запитання, що й до Олега – яка його унікальність послужила для вас благословенням у подальшому?
• У мене взагалі чоловік унікальний в усьому, але, можливо, те, що мене вразило в ньому від самого початку: що він мені допомагав. І Господь, і мій чоловік у житті – це моя стіна. Олег - це людина, на котру я можу покластися, і я знаю, що він не піде, не залишить мене у важку хвилину мого життя. І коли я зазнаю якихось випробувань, чоловік  -  дуже гарний друг, і для мене це дуже важливо.
• Чому люди у якихось побутових моментах можуть не розмовляти по три дні одне з одним? Ви коли-небудь виявляли якісь вади, що вам заважали йти на контакт?

Аліна:

• Ну, можливо, це наш власний егоїзм. І коли ми тільки одружились, знаєте, перший час кожен із нас намагався зайняти якусь свою нішу в сім’ї, визначити кордони, де я головна, а де він головний, виміряти, хто головніший у родині, в чому хто кому повинен поступатися. У нас було різне, були скандали, тижнями не розмовляли. Тому й образи були, нерозуміння – я думаю, що це наша гріховна природа, яка іноді бере над нами гору, коли ми, знаєте, десь відволічемось, заметушимось, десь втратимо оцю ниточку до Бога.
• Олегу, ви теж можете щось від себе додати? Чи ви теж згодні, що всьому виною егоїзм, гріховна природа, яка дає про себе знати?

Олег:

• 100 % – це так, але я думаю, що крім цього є ще те, чого нас навчали або не навчали – мабуть, так краще сказати. Коли нам, чоловікам, не пояснювали, що таке бути чоловіком і що таке бути головним у сім’ї, і що таке Божа довіра до чоловіків, яким Він довіряє своїх дочок. Це дуже важливо. От цього поняття не було в мене тоді, коли в нас виникали ці непорозуміння, і Бог колись мені проговорив саме так: «Я тобі довірив Свою дочку, отже, ти зможеш її огорнути цією любов’ю, яку Я в тебе вклав» І це мені дало великий поштовх і натхнення для того, щоб змінюватись.   
  
  

• Попередня
• Наступна