Едуард Сівець | Про Євангеліє та іншу культуру
Коли місіонер приїздить до іншої країни, щоб здійснювати служіння, наскільки потрібно адаптуватися до культури цієї країни? Про що потрібно знати, коли розпочинаєш духовну працю в іншій культурі? Що сказати людині, яка відчуває Божий поклик до місіонерства, втім, вагається цей поклик реалізовувати? На ці запитання відповідає Едуард Сівець, українець, котрий здійснює місіонерське служіння в Кенії.
«… Ми, будучи християнами, маємо враховувати «геометрію обличчя», тобто, унікальність, з якою Бог творив кожну культуру і ставив на ній Свій відбиток. Дивіться, як написано: «Царство Небесне подібне до закваски». Вплив закваски на тісто – от, власне, це і є міжкультурний контакт церкви або місіонера…»
«… У всіх моментах, де є пересування у географії, мова – на першому місці. На другому і на третьому теж її можна поставити за рівнем значущості. Коли ти вивчив мову, культура тобі відкривається по-іншому. Банально тому, що носії культури тобі можуть пояснити, що, навіщо і з якої причини вони роблять. І,відповідно, як ставляться до тебе, коли ти робиш ті чи інші речі…»
«Я думаю, то було би одне з ключових і правильних рішень, коли на якомусь етапі нашого дорослішання у Христі ми перемикаємось із споживання на віддавання. І причому, місія – це не обов’язково Африка. Моє розуміння місії – це коли я свідомо стаю причиною позитивних змін у чиємусь житті. Для цього мені потрібно налагодити контакт, тому що контакт дорівнює впливу. Немає контакту – немає впливу…»
«…Друзі, місія – це не опція. Це не штука, яку я хочу – роблю, не хочу – не роблю. Це обов’язкове завдання від Христа до Церкви в цілому і, зокрема, до кожного послідовника Христа…»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 23 червня 2020
