Ольга та Андрій Нестеренки | Сімейні інвестиції
Про романтику в довготривалих стосунках, про пісні, присвячені дружині, і про збереження сімейних взаємин під час пандемії говоримо з подружжям Нестеренків, Ольгою та Андрієм.
Сьогодні у студії - прекрасна пара, чиї пісні ми чуємо в ефірі, чиї пісні ви замовляєте в програмі «Світле освідчення», подружжя Нестеренків, Андрій та Ольга. Вони зараз з нами на зв’язку. Ми вас щиро вітаємо! Раді вас бачити! Ми домовлялися, що ви можете обійматися у кадрі. Ви, до речі, ще це робите - обнімаєтесь, цілуєтесь, даруєте одне одному якісь дрібнички чи не дрібнички? Романтика не минула?
Вітаємо! Ну, дивіться, романтика не минула, 15 років ми разом, і, звичайно, вже, може, вона не така, як раніше, але вона цікавіша навіть. Тому що коли ти приділяєш якихось 5 секунд уваги, вона більш така цілісна, тоді, коли не очікуєш. Ну, наприклад, коли щось робиш там на кухні, чоловік підійде і зовсім неочікувано чмокне чи обійме, чи жарт якийсь класний скаже, з якого ми посміємося вдвох. І класно.
А хто у вас в сім’ї креативніший чи активніший у всьому цьому: щось придумати, вигадати, реалізувати? Андрій, так?
Так, так, Андрій. Він мені таку зробив пропозицію… Пам’ятаєте, знімалася програма «Все для тебе»? У нас було те саме, тільки без камер і телебачення. Тобто, він залучив усіх друзів… Я тоді виступала багато з дівчатами своїми, були такі вечірні наші концертні програми, молоді артисти, куди звали, там і виступали. Й Андрій організував, вийшов зі своєю піснею. Це було абсолютно все сюрпризом. Я з такими очима, він співає цю пісню (дівчата мене зловили, наче у нас концерт має бути, але насправді його не було, все це було заплановано для нас). Це була справжня романтика. Це було так. І весь клуб долучився до цього, Андрій співав свою пісню, люди почали навколо танцювати. Я стою одна у центрі, він потім спускається до мене і каже: «Ти вийдеш за мене заміж?», дає мені каблучку, я… Це було настільки захопливо, і ця підготовка тривала скільки днів, ще й на студії було записано пісню окремо. Ну, тобто, попрацював на славу, я досі згадую і дякую.
До речі, ви це зафільмували? У вас є спогади у форматі відео?
Це було на відеокасеті все.
Добре, це треба переглядати іще років так через 15, щоб відновлювалося це відчуття. А, до речі, Андрію, ви продовжуєте Ольгу завойовувати, чи ото один раз як постарався, так вистачає на 15 років, а, може, й ще на 15 вистачить?
Ну, буває, що трішки робочий процес, робочі моменти мене перетягують на себе. Трошки менше часу в нас уже є. Але намагаюся, намагаюся завойовувати, завойовувати своїми вчинками, якоюсь увагою. Ну, трішки вже інакше, але коли ми тільки починали зустрічатися, напевне, це було потужніше.
Більше буденності та проблем?
Не в проблемах річ. Просто більше думаєш про якісь серйозні речі, дитина росте, виховання, школа, зум. Ви ж знаєте, дуже непросто нині батькам усе це споглядати. Можна я скажу, як чоловік мене завойовує? Насправді, коли я кудись їду, чи мене немає вдома декілька годин, в Андрія є завжди момент, коли він бере гітару, і присвячує пісні. ( І, до речі, ми вам надіслали декілька пісень.) Андрій пише сімейну лірику - про родину, про кохання. І я питаю: «Це що, реально про наші взаємини, про мене?» Він каже: «Ну, ти ж мене надихаєш». І чесно кажучи, вони ідеальні, ці пісні про взаємини. І я відповідаю: «Слухай, ну це ж ідеально». Мені приємно! І, до речі, коли Андрій співає свої пісні, і ми бачимо, як пари нашого віку, чуючи їх, так горнуться одне до одного… Я кажу: «Подивись, як людям потрібні ці ніжні слова, що «ти ранкова і ніжна, я тобі зроблю каву…». Тому-от, піснями Андрій мене ще досі дивує і завойовує.
Завойовує вас, і ще й надихає інших. І це не ті пісні, що «я тебе завоюю, навіть якщо ти чужий», «я буду твоєю, навіть якщо це буде виходити за межі законності». Ні, це чисті та світлі пісні, які спонукають. Ти просто дивишся на сім’ю, в якій здорові взаємини, в якій поважають одне одного, і тобі хочеться теж мати гарні стосунки.
Про вашу творчість і про це випробування, якого нині зазнає увесь світ - пандемію, карантин, ковід. Загалом, про ваш розпорядок дня. Ви більше разом були до карантину, чи ви працювали у різних місцях? Тому що багато творчих команд, подружь, які вдома працюють, у них є вдома студія, і для них завжди карантин.
Ну, в нас більш творчі професії, то виходить, що ми більше часу проводимо разом удома… Працюємо в суботу, неділю. А от понеділок – це для нас вихідний. Наші друзі, буває, ображаються, що ми не приїжджаємо на святкування днів народження, бо виходить, що цими вихідними ми працюємо. А з понеділка по п’ятницю ми можемо бути вдома. Це було до пандемії.
До пандемії Андрій багато працював і зранку від’їжджав, ввечері тільки повертався і мені його бракувало. Попри те, що така жахлива ситуація нині, ми просто з вірою чекаємо, що Господь виведе з цього всього. Дай Боже всім здоров’я, залишатися здоровими і живими. Але, насправді, знаєте, пандемія – це така штука, яка здійснила бажання багатьох людей: хто хоче більше вдома бути, лишається нині більше вдома: приділити увагу рідним, повишивати, прибрати шафи... Насправді, мені цього бракувало. Почалась пандемія, тепер вистачає. Але інші проблеми можуть з’являтися. Ми ж знаємо, що під час пандемії дуже великий сплеск був розлучень, тому що люди інколи навіть не знали, з ким вони насправді живуть… І от як важливо і до карантину, і взагалі між собою оці точки дотику зберігати. От якщо ми навіть разом, і ми працюємо в різних місцях і зустрічаємось тільки увечері, що нас об’єднує і чому, що нас цікавить… У людей має бути хоча б одна точка дотику, окрім будинку й дитини, спільне захоплення якесь... Час просто пролітає, ти відчуваєш радість і психологічно ти просто бачиш, хто чим дихає, ти відкриваєш дуже багато для себе речей у чоловікові, і в собі…
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 17 квітня 2021
