Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світлі гості»
Гостя: Вікторія Райчинець, керівник БФ «Надія від серця до серця», координатор програми «Зцілення душевних ран в Україні»
Ведуча: Олеся Василенко

 

  Як допомогти людині, якій заподіяли душевної рани? Як зрозуміти того, хто зазнає горя? Як, намагаючись підтримати, не завдати цій людині ще більших страждань? І ще: зцілення – це миттєва дія чи процес? Що може допомогти людині зцілитися? На ці питання відповідає Вікторія Райчинець, керівник БФ «Надія від серця до серця», координатор програми «Зцілення душевних ран в Україні».

 

«… Горе, труднощі, переживання, втрати якісь, скорботи були завжди. Війни і наслідки від усіх цих переживань були завжди. І вже багато років тому з’явилася така ідея: як допомогти не лише з точки зору, наприклад, психології, чи якось просто збиратися, молитися, а  бути більш конструктивними, більш корисними, з більшим розумінням нашого психічного здоров’я, а також підкріплювати істиною. Істина зцілює, лише Бог зцілює насправді. Тому ми вчимо, ми допомагаємо розібратися в таких, можливо, найпростіших речах, які дуже потрібно знати всім людям, розуміючи свій стан і розуміючи стан інших людей…»

 

«…Ми християни, ми Боже творіння - ми мусимо вчитися розуміти   біль іншої людини і відчувати його. Але, з іншого боку, звичайно, ми ніколи не зможемо відчути емоцій чи того болю, [якого зазнає людина]. Ми можемо зрозуміти, про що людина говорить, але відчути той біль або той плач у серці людини, можливо, настільки глибоко, ми не зможемо відчути, як відчуває інша людина. І, знову ж таки, хочу додати: навіть якщо  ми не пройшли всі ці негативні емоції і не можемо зрозуміти абсолютно всіх, це не означає, що ми не можемо допомогти людині. Ми все одно можемо навчитися допомагати такій людині…»

 

«… Мета нашого служіння, нашої роботи взагалі – не лише підготувати фахівців, психологів, душеопікунів або консультантів,  але наше завдання – навчити всіх людей, просто християн, уміти правильно реагувати, нашими вчинками або словами, навіть просто поглядом, не завдати ще більше шкоди людині, яка вже і так перебуває в болю, в переживанні…»

 

«… Божа робота, звичайно, може бути раптовою, але зазвичай зцілення – це не миттєва якась дія. Зцілення – це процес. І для того, щоб нам правильно допомогти людині отримати це зцілення, треба просто допомогти пройти цим шляхом. Пройти шляхом скорботи, бути поряд, коли потрібно поплакати чи помовчати, а іноді просто навіть допомогти приготувати якусь їжу. Тому що людина в горі і вона просто втратила, можливо, сенс, що зараз робити…»