Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світлі гості»
Гість: Віталій Дудукалов, пастор церкви «Світло», проповідник, перекладач (Київщина)
Ведуча: Олеся Василенко

 

  Пастор церкви «Світло», проповідник, перекладач із Київщини Віталій Дудукалов розповідає про те, як пошуки сенсу життя привели його до пізнання Господа, а ще про те, як розпочалося його християнське служіння.  Також Віталій ділиться своїм досвідом спілкування з молоддю, зокрема, з важкими підлітками. «Я люблю людей», - каже наш світлий гість. Саме це допомагає Віталієві досягати сердець тих,  до кого він звертається зі звісткою про духовний порятунок у Христі…

 

«Я скажу так, що все ж таки пасторство залишається на першому місці… Я думаю, що таке ж піклування в серце  мені поклав Бог, щоб служити людям і любити людей. Я люблю людей. Я люблю проводити з ними час, я люблю сміятися з ними, я люблю слухати їхні історії, розповідати свої історії. Це чудовий такий момент, який, я думаю, робив також Ісус. Хоча Він ходив і зцілював людей, і багато чого ще робив, але Він багато саме «зависав» із людьми… Він «зависав», щоб просто провести з ними час, поділитися життям – таким, не занадто духовним, скажімо, але все ж таки духовним життям, щоб розповісти людям про вічні цінності…»

 

«… Будь-яка душа, яка прагне Господа, яка хоче Господа – для мене ось це найулюбленіше моє спілкування. Людина, яка прагне Господа. Саме такий особливий контакт відбувається, я думаю, Божий контакт, коли я хочу поділитися Господом - і зустрічаюся з людиною, яка цього Господа хоче прийняти, зрозуміти, послухати і взяти щось для себе в життя. Це Божим моментом я називаю»

 

«… Ми хочемо запропонувати нашій молоді більше таких можливостей саме спілкування не в мережах, а живого спілкування, побачити справжні стосунки, справжні усмішки, не  підготовлені фотографії, які там шліфуються у фотошопі чи десь в іншій програмі, але справжні обличчя, справжні очі. І коли бачимо, що приходить молода людина і її очі змінюються з темних на світлі, для нас це найбільша нагорода…»

 

«… Саме ця щира віра, якщо вона у тебе справжня, вона переконає молодь. Тобто, якщо ти готовий жертвувати собою, жертвувати своїми здібностями, жертвувати своїм часом, своїми силами, своїм відпочинком чи чимось іще заради молоді, щоб просто показати любов Христа, - це переконує…»

 

«… Дітям не дуже добре жити поруч з батьками, виникають конфлікти, і начебто «любимо один одного», і «хочемо бути разом», але ці конфлікти вимушують молодь знаходити нові території і починати щось своє нове. Але коли вони приходять на нові території, однак вони будуть згадувати, що попереднє покоління  робило, «а як там тато сказав», «а як моя мама робила», і вони однак будуть повторювати схожу модель, яку бачили у своїх батьків»