• Сімейна консультація

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 

 

  Наша програма називається «Сімейна консультація», ми разом із нашими гостями шукаємо відповіді на питання: «В чому полягає сімейна гармонія?». Двоє молодих людей зустрілися, закохалися. Вони просто горять пристрастю одне до одного. Вони одружуються. Й ось починаються життєві будні... Щоденне життя з труднощами, проблемами... Чи достатньо тільки любові? Чи достатньо цієї такої, навіть глибокої пристрасті для того, щоб побудувати щасливий шлюб?

  Сергій:

  Напевно, не вистачає. Просто любов не залишається на одному місці, вона однак минає. Не можна сказати, вистачає цього чи ні. Люди, які багато років у шлюбі, розуміють, що ця любов змінюється, зміцнюється. Я думаю, не те, що кохання не достатньо. Найбільша проблема - це егоїзм. Тому що, коли двоє людей зустрічається, треба зрозуміти, що кожен із них до якоїсь точки рішення - разом жити, бути разом, - приходить із якимось своїм багажем. Він мріє, у нього висять якісь постери, він читає якісь книги, дивиться фільми - і це все його живить. Відповідно, до якогось часу ти вже приходиш із таким багажем, що щастя - таке або інше. Тому, я думаю, що коли люди вирішують жити разом, вони також повинні вирішити, що на вівтар, у це багаття - доки любов горить - потрібно покласти всі свої мрії, щоб воно там згоріло. І, можливо, коли цей вогонь буде видозмінюватися, знайти якесь єдине розуміння щастя... Й ми разом вирішуємо і йдемо. Егоїзм відкидаєш (те, що ти хочеш), а те, що ми разом хочемо - ось це важливо.

 

  Ви вже були віруючими людьми, коли одружувалися. Ви розуміли, що для щастя недостатньо глибокого кохання?

 

  Олена:

  Так. Маючи якийсь гіркий досвід, я помічала, я розуміла, наскільки ці почуття - як пар. Вони сьогодні є, потім вони можуть посилитися, а потім вони можуть розтанути. І це не те, на чому має все ґрунтуватися. Тому я так до Бога і зверталася, щоб Він якось допоміг мені з цим. Тому що, коли ти маєш почуття, воно володіє тобою, воно сильніше. І я розуміла, що цього недостатньо. Оскільки потім приходить грань, коли ми все ж стикаємося на якихось цінностях. І цікаво, що любов кожен по-різному розуміє. Дуже часто це егоїзм, але люди не називають це егоїзмом. Наприклад, він говорить: «Я люблю тебе. Я хочу бути з тобою!». А ти запитай, а ця людина хоче бути з тобою? Як ти почуваєшся поруч зі мною? Ці питання егоїзм не дозволяє поставити. І тут потрібно зрозуміти, наскільки це дійсно любов. Тому що любов - це не коли люди дивляться одне на одного зачаровано. Я називаю це станом алкогольного сп'яніння, з нього потрібно трохи вийти, щоб тверезо дивитися. А це, коли люди дивляться в одному напрямку, вони згодні мислити, у них є якісь однакові цінності, вони згодні правильно вирішувати питання. Я скажу, саме ось це дозволило нам свій егоїзм у чомусь обламати, і дивитися, як правильно для сім'ї вибирати стандарт. Ось, знаєте, класно, коли у сім'ї є свого роду конституція. Конституція - це цінності. Конституція України - в ній дуже хороші речі написано, там справді масу таких ціннісних моральних норм закріплено. І в родині теж це повинно бути. Й коли ми раптом у якихось не тих почуттях, не в тому настрої, або дуже сильно хочемо мати рацію, ми звертаємося ось до цього - і питання ми вирішуємо так. І, напевно, багато чого ми змогли пройти, дивлячись через призму цінностей і не звертаючи уваги на якісь стандарти загальні - не важливо, я під них підходжу або не підходжу. Це допомогло змиритися і дивитися в одному напрямку.

 

  Як будувати сім'ю на християнській основі? На чому повинна будуватися родина, щоб цей дім стояв міцно на своєму фундаменті?

Сергій:

По-перше, ми говоримо про любов. Любов - це початок усього. І любов повинна бути. Важливе рішення. Адже любов - це як двосторонній скотч. А рішення - це як цвях, який забивають. У вас висів рушник на кухні на скотчі? Він не обривається, поки клей його тримає. Але все ж  рішення - це заповітні взаємини. І, звичайно, вже після рішення я розумію, що будуть труднощі - вони скрізь є. Рішення - і потім ми йдемо разом.

 

 Олена:

Дуже важливо бути відкритим і помічати свої слабкості. Тому що слабкості чоловіка дружині, а чоловіку слабкості дружини так просто помітити. А ось свої... Себе ти завжди виправдаєш, ти поясниш, тому що ти зсередини, з глибини себе розумієш, чому це відбувається. Але він-то цього не розуміє. Ось дуже важливо приймати ці слабкості. Другий момент - добре, звичайно, прийняти від Бога якісь речі. Ось Бог вас знайшов. І це так дивовижно... Навіть коли ти зазнаєш труднощів - якщо це Бог почав, це не для того, щоб ми потонули в цих труднощах... І ти розумієш, до Кого звертатися - до Того, Хто це почав. Ми не говоримо: «Ось, Ти мені, Боже, дав, це Ти винен!». Ні! Ми, навпаки, говоримо: «Ти дав не для того, щоб ми потонули, а для того, аби щось сталося». І любов, вона така річ, яка трансформується. І вперше в житті я можу сказати, що не відчуваю згасання. Вона трансформується, вона стає міцнішою. Справді, любов потрібна - спочатку вона, як клей, вона людей приваблює одне до одного. Але потім любов не зникає, вона трансформується. Я скажу, що Біблія містить багато принципів щодо сім'ї, але там потрібні багато в чому послух і смирення. Послух Богові. І якщо ми дійсно в це віримо, вони живі, вони працюють. Ми це відчули, ми це пережили.

 Яку роль в сім'ї і шлюбі грають такі християнські чесноти як уміння прощати та самопожертва?

 

 Сергій:

 Напевно, це як раз найважливіше. Те, що лежить в основі.

 

 Олена:

 Ви знаєте, ми разом припускалися стількох різних помилок... Знаєте, у нас не було звинувачень одне проти одного... Слово «розлучення» у нас не звучало ніколи. Тому що ми розуміємо: це почав Бог. Це йти проти Бога, сказавши: «Я з тобою розлучаюся», або ще якось... Навіть гадки не було. Ми розуміли, що Він почав! Так  не буде завжди. Бог проведе. Це не Його воля, щоб ми перебували в цьому... Коли все ж ви йдете в слухняності, визнаючи помилки, просячи прощення - ви пройдете, Бог проведе. Ви не будете противитися Богові. Тому що прощення, милість і смиренність - вони як масло, які дозволять пройти труднощі. І ми намагаємося приймати рішення якісь спільно. Чому ми не звинувачували одне одного? Тому що ми радилися. Навіть якщо ми помиляємося, ми все ж радимося. І ми домовляємося, що якихось великих покупок, або якихось кардинальних речей ми, не радячись, не здійснюємо. Це не робиться одноосібно. Дуже важливо все ж мати сімейну раду. І ми пройшли цей час. І нині десь щось є непросте, але вже тепер ми звикли до якихось речей, і вони для нас уже не тема для розмови, не тема для сварки. Це привід ще більше молитися, оскільки ми побачили, що відбувається, коли ми запрошуємо спільно Бога до цих труднощів.

 

 Ви вже 15 років разом. Що б ви сказали собі - тим молодим людям, тієї молодій парі зараз, із висоти свого сімейного та духовного досвіду? Що б ви їм побажали, якого листа б написали?

 

 Сергій:

 Я сказав би собі - цінуй той час, який є... Це і є твої роки, інших років не буде у тебе тут. Тому насолоджуйся тим, що є зараз. І, напевно, ось те, що ми можемо мати в Бога - прийняти той час, в якому ти живеш. Не думай, що колись тобі буде легко... Тобі вже зараз може бути легко. Це складно, я розумію. Це більше на диво навіть схоже - любити той час, у якому ти живеш! Цінуй цей час із дружиною. Тому що ми пролітаємо, а потім дивимося - як цікаво було!

 

 Олена:

 ...Я б іншим побажала - проводьте більше часу разом завжди. Щоб не вийшов ефект порожнього гнізда, коли діти кудись роз'їжджаються, проходить час - а між чоловіком і дружиною прірва. Виявляється, вони жили навколо дітей, але не навколо одне одного. Спочатку Бог створив чоловіка і жінку, діти були потім. І це назавжди пронести, через весь шлюб. І не комфорт показує, хто ми є, а саме труднощі можуть навчити таких речей глибоких. Це така перлина. І тому я б сказала: ось коли труднощі, коли разом - цінуйте це! Тому що, коли ви це пройдете - це не час розколу, це час творення. Це час запрошення Бога! Потрійна нитка не скоро порветься! І коли ми будемо триматися за Бога - цю золоту нитку, яка нас зв'язала, ми станемо міцнішими. Ми витримаємо і побачимо, наскільки міцнішими стали наші почуття, наскільки більше ми стали цінувати їх, наскільки все перевернулося, наскільки ми стали розуміти інших людей у їхніх помилках, у їхній недосконалості. І розуміти, що Бог усе тримає в Своїх руках!   

• Попередня
• Наступна