Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Рубрика: «Обласна ефірна перекличка»
Гість: Тарас Бецель, православний священник
 Ведуча: Ірина Суботовська

 

  Коли відбувається якась визначна подія – чи у нашому особистому житті, чи в житті наших рідних та друзів, чи в житті цілої країни, - це викликає у нас позитивні емоції, почуття радості. Але чи це та радість, про яку ми читаємо у Біблії? Ось коли, скажімо, апостол Павло нам каже: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Фил.4:4), - яку саме радість він має на увазі? Це та інші запитання ми поставили православному священнику Тарасові Бецелю.

 

«Насправді це трошки вищий, як кажуть, ступінь радості. Що є душевна, а що - духовна радість, вона трошки інша. І коли людина старається жити з Богом життям духовним, правильним, хочу підкреслити, духовним життям,  то вона може від Господа відчути ось цю радість»

 

«… Радість від Господа – це є дар Божий, і як подарунок Божий ми можемо її отримати. Але чи ми скористаємося тим подарунком, чи ми будемо радіти в Господі, це вже залежить від нашої волі. Ми маємо волю від Господа або приймати те, що Господь дає, або, звичайно, щось заміняти, якісь сурогати   [шукати], щось таке від себе. Господь нам дав усе для радості…»

 

 «… Смуток підкрадається, але Господь дав нам силу дітьми Божими бути і ця сила є благодать Святого Духа, яка якраз і допомагає боротися з тим смутком, з тим відчаєм, який   від ворога. І тільки в такий спосіб людина, яка вірить в Господа і яка  старається Йому догодити, бо любить Його, тобто, служити, …повертає цей втрачений рай…»   

 

«… Є такі ступені боротьби з тією скорботою, на досвіді християнському Церква вже переконалася, що вони дієві. Перша сходинка – це не осуджувати нікого і особливо не нарікати на Бога, за що мені це, і не дивитися, хто мені там щось зробив, підставив мене чи якось скривдив. Ні, треба стриматися, щоб нікого не судити…»

 

«Друга сходинка   - вже вища. Це коли людина трошки на себе погляне, на своє життя, не все так гладко в тебе, бували якісь падіння. Бувають і гріхи, беззаконня. Все це треба визнати і сказати: Господи, та ж я достойно по ділах своїх приймаю…»

 

«Ну, а третя сходинка  - треба пам’ятати, що Бог є любов, і як Лікар душ і тіл наших нас лікує отими скорботами – «багатьма скорботами вам треба увійти в Царство Боже». Тобто, ця любов Божа, вічна любов вселилася в мою душу, то треба полікувати спершу ту душу, від гріха і беззаконня очистити. Якраз оці ліки Господь дарує…»