Вадим Лисенко | Що робити з гріхом незнання?
Гріх незнання. В чому він полягає? Чи зможе людина, яка не примирилася з Христом, сказати на Божому суді: «Я про Господа нічого не чув, тому й не навернувся до Нього»? Ці цікаві питання розглядаємо разом із пастором сумської «Церкви Різдва» Вадимом Лисенком.
«Умовно поділимо людей на декілька категорій. Категорія перша – це люди, які мають можливість дізнатися. Категорія друга – які не мають можливості дізнатися. Як на мене, про другу категорію говорить, якщо я не помиляюся, другий розділ Послання до римлян, що ті люди, які не чули Євангелія, все одно в їхньому серці відбуваються процеси, думки, які осуджують одна одну. І якщо вони чинили волю Божу інтуїтивно, якщо вони хоча б дійшли висновку, що Бог існує, Бог буде зглядатися на них, Бог буде враховувати цей контекст…»
«Якщо людина визнає, інтуїтивно розуміє, дивлячись на цей світ, що є Творець, це вже – великий плюс, це вже великий бонус. І далі людина інтуїтивно, але намагається вчиняти волю Божу, за принципом «не роби іншому, чого б не хотів, що б тобі робили», і навпаки, то навіть у плані незнання, як на мене, Бог буде на таку людину зглядатися, підтримувати і розуміти, що ця людина була в таких обставинах»
«Тепер переходимо до нашого контексту… Європейський контекст все одно, так чи інакше, близький і побудований навіть на християнських засадах… Ось там ситуація трохи інакша. Чому? Тому що людина вже не може не знати, навіть якщо людина ніколи не читала Біблію… Людина повинна поставити для себе таке питання: «А хто такий Христос? Що Він приніс? Що це за Постать?»... Як тільки людина скаже: «Я не хочу про це знати», - ось це її вже не звільняє від… покарання…»
А у програмі «Світлі гості» Вадим Лисенко розповів про щоденну молитву за Україну, яку організували та проводять у Сумах.
«…Це якийсь біль у серці і таке велике питання: я – християнин. Як я можу взяти участь в тому, щоб допомогти своїй країні? Як я можу допомогти тим, хто поранений? Як я можу допомогти тим, хто плаче?.. Як я можу торкнутися до серця тих людей, які втратили своїх дорогих і близьких? Що я можу зробити як християнин? Невже я повинен бути байдужим? Невже я повинен стояти осторонь цих всіх подій?..»
«… Просто приходить ось така думка: чекай, так дійсно ж є молитва. Ніби немає в християнстві нічого більш банального, ніж говорити про молитву. На все ми реагуємо так: звісно, треба молитися. Але, насправді, прийшло якесь величезне переосмислення, що таке молитва. Що молитва – це коли ти звертаєшся до Бога і просиш, щоби Він Свою енергію, Свою силу, яка будує, яка несе мир, спрямував [туди, де є потреба] саме через наші молитви…»
«… Ми, християни, дуже часто згідні применшувати свою роль. Але ж згадаємо з Біблії, що ми – співпрацівники [Господні]. Тобто, виникає така енергія, коли я у Бога прошу і Він ту енергію спрямовує, враховуючи і наші прохання, коли це, звісно, збігається з Його волею»
«… Ми іноді дивимось так: Боже, дай мені оце і чого ж ти мені оце не дав?! Але насправді можна підійти абсолютно з іншого боку і сказати: «А навіть страшно уявити, щоби було, коли б ми не молилися…»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 15 вересня 2020
