Галина Тельнюк | «Тельнюк. Різдвяні пісні»
Наша світла гостя Галина Тельнюк розповідає про новий альбом «Тельнюк. Різдвяні пісні», про те, які музичні твори увійшли до нього та як вони створювалися. А також ділиться, за що саме вона вдячна складному 2020 року. Всі випробування, за словами Галини, Божі діти мають зносити з гідністю, покладаючи надію тільки на Господа…
«… «Любіть один одного, пробачайте один одному». І це настільки важливі слова. Я з кожним днем це розумію все більше і більше. Я знаю, що це непросто - комусь сказати: «Любіть один одного і бережіть один одного», бо людська гординя є сильною і це найважчий момент, мені здається, – переступити через себе і зуміти полюбити ближнього…»
«… Я вдячна цьому [2020] року. Вдячна за дуже багато речей. За прозріння у великій мірі. За отверезіння душі. І взагалі розуміння ситуації у світовому масштабі, а не лише в такому індивідуальному й особистому. Я вдячна за те, що Бог дав нам можливість творити навіть у цих умовах. І ще дав зрозуміти, що коли людина щось робить і коли людина творить, вона живе…»
«… Ця ситуація світ змінила. 21 століття зрозуміє, що воно почалося з цього коронавірусу, цієї драми, що людина – не всесильна, і нагадування людині, що вона є дитиною Божою і в неї усі надії мають бути лише на Бога, і віра в себе може прийти лише з вірою в Бога. І це важливий дуже момент для мене персонально…»
«… Треба вірити і знати, абсолютно переконаним бути, що все буде добре, що все виправиться і ми – в руках Божих. Це випробування, яке ми повинні з гідністю винести. Якщо ми, людство, маємо це пережити, значить, до нас іще є довіра. Значить, ми ще чогось варті, якщо нам випала оця честь - пережити ці речі, і пережити їх треба з гідністю… Знаходити в собі сили, останні, можливо, але знаходити їх і просто не дозволяти собі опускатися…»
«… Людина може висловити своє ставлення до Різдва, своє ставлення до свята. І ми почали пробувати. І одразу ця перша колядка – «Світові радість - Цар молодий в серце твоє увійде» - якось народилися ці слова, і одразу пішла мелодія в Лесі, і ми зрозуміли, що оця така якась в ній інтонація наїву, безпосередності, дитячості, відкритості, тоді, коли ти на світ дивишся абсолютно відкритими очима і знаєш, що ти - оце Боже дитя захищене, справді на долоні Господній, і ти – дитина, вічна дитина. І от це відчуття вічної дитини, що ти завжди, завжди залишаєшся, виявляється, дитиною – для мене це було таке відкриття в колядках…»
«… На бої гладіаторські ходили більше, ніж на проповіді Павла. І їм це було цікавіше. І чим бідніший був народ, тим пишніші їм влаштовували видовища. Для того, щоб, власне, затьмарити їхній розум, затьмарити їхню душу, і просто не пробуджувати її. І тому, хто не зрозумів сьогодні, він зрозуміє і звернеться до цього через багато років. І, можливо, це зерно, яке було посіяне нами там, на концерті, проросте значно пізніше. Не обов’язково мають проростати і одразу цвісти троянди…»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 21 січня 2021
