Сергій Дашівець | «Думки про вічність надихають на сміливість»
… Одного вечора 1995 року Сергій Миколайович Дашівець, гість нашої програми, відчуваючи глибокий душевний біль, вирішив накласти на себе руки. Перед цим увімкнув радіоприймач. І почув християнську програму, в якій пролунав заклик до молитви. І Сергій Миколайович відповів на цей заклик: помолився Богові і віддав Йому своє серце. Відтоді життя радикально змінилося. Сьогодні Сергій Дашівець здійснює служіння для тих, хто потребує Доброї новини чи не найбільше – для військових. Він ділиться з ними посланням про надію, яка є в Ісусі Христі. Докладніше про це ви дізнаєтеся з нашої програми.
«… Бажання наших сердець, аби усі силовики та їх сім’ї отримали спасіння. Ми різного християнського віросповідання. В організації присутні і православні, і католики, і протестанти. Але ми об’єднані в одній громадській організації… «Українська Армія Спасіння»
«Наша місія – це сповіщати Євангеліє Ісуса Христа та ділитися досвідом власного життя і всім, що маємо, з ветеранами, військовослужбовцями, правоохоронцями і їхніми родинами. Головний девіз організації – «Сповістити. Убезпечити. Спасти». Пам’ятаєте, є такий сигнал у Міжнародному лексиконі – «SOS»? Це міжнародний сигнал біди, який говорить: «Урятуйте наші душі». От ми взяли його за основу для нашої організації. І головний принцип нашої організації – «В головному – єдність. У другорядному – свобода. А у всьому – любов і порозуміння»…»
«… Потрапивши в полон до невидимого ворога, я залишився наодинці з питанням: чому б мені не покінчити з собою? І зрозумів, що ось-ось втрачу все: шлюб, сім’ю, навіть своє життя. Я жив, щоб виконати принцип «сам погибай, а товарища выручай», але хто виручить тепер мене? – я собі ставив таке питання. І це зробив Ісус Христос. Це було 15 лютого 1995 року. Я слухав радіопередачу. Чогось мене так спонукало увечері, десь о 20-й годині ( я був тверезий абсолютно, що цікаво), я увімкнув це радіо, а там такий спокійний голос говорить: «Якщо у вас проблеми у вашому житті, якщо вам тяжко, якісь гнітять думки, послухайте, що я вам скажу: я – пастор Зінчик». І цей пастор потім каже: «Якщо це вас якось бентежить, то покладіть руку на приймача і моліться разом зі мною». Я так і зробив. Отак я прийняв Ісуса Христа. І почався мій другий етап земного життя…»
«Я хочу сказати, що апостол Павло – це мій улюблений апостол. Тому що він мені дуже близький по духу. Він був і гонителем, і він же ж мав свого часу великі права від синедріону. Він був «начальником гонінь». І мав якийсь стосунок саме до військових структур синедріону. Десь і я, мабуть, у цьому себе вбачаю, тому що я також дружину гнав, іншим говорив, що «віра – це для бабусь і дідусів». А потім, коли я навернувся до Господа, Господь радикально змінив мої погляди. Радикально»
«Словосполучення «добрий воїн» - це один із типових описів дисциплінованого християнського життя в Біблії… І як для віруючого розуміння християнського життя завжди покращувалося при роздумах про ідеальні цінності, так і буде покращуватися якість служби у своїй країні солдата, поліцейського сьогодні, якщо він буде повністю привносити в свою службу все багатство, яке є у нього у Христі…»
«… Християнин думає про земне життя, пам’ятаючи про «континуум» - про вічність. І усвідомлення цього дає значну перевагу і надихає на сміливість. Відсутні тілом? Ну, то й що? Але присутні з Богом. Яка впевненість! І яка постійна підтримка при безперервному стресі…»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 07 червня 2021
