Віра Тодорчук, Олександр Лаюк | «Зрозуміти одне одного – найскладніше»
Програма: «Сімейна консультація»
Гості: Віра Тодорчук, Олександр Лаюк
Ведуча: Ірина Суботовська
- Вітаємо! Сьогодні у нашій віртуальній студії подружжя: Олександр Лаюк, пастор церкви «Наверніться до Бога», що у м.Мілан (Італія) із своєю дружиною Вірою Тодорчук, вона співачка. Ми вас вітаємо в нашому ефірі! Доброго дня і доброго здоров’я вам!
- Добрий вечір!
- Наші радіослухачі можуть слухати нас у різну пору доби. Передусім внесімо ясність: Олександр Лаюк і Віра Тодорчук. Вірі було важко носити прізвище Олександра чи все це залишили на такому рівні, як є, тільки через паперову тяганину в Італії?
- Ну, саме через те, що дуже важко було перекладати всі документи і дуже багато труднощів із цим. Тому так і залишилось. Головне, що перед Богом ми в правильному стані, законному. Тут не настільки дивляться на те, щоб було одне прізвище.
- Це скільки років уже проминуло від початку, від старту вашої сім’ї, і до сьогодні? Скільки разом ви уже?
- Більше 12 років ми вже разом. Ми побрались у жовтні, 12 жовтня. І зустрічались рік.
- Зазвичай Віра мені ставить це питання, щоб я відповів, чи пам’ятаю я. Це свідчення того, що в мене гарна дружина і не ставить у складне становище свого чоловіка.
- Ну, якщо серйозно, ви пам’ятаєте ці ключові дати у вашій сім’ї, чи це завжди лежить на дружині?
- Ну, якщо я чогось не пам’ятаю, я однак звертаюсь до дружини, це не проблема. А так було б нудно.
- У нас усе просто: 12 жовтня він зробив мені пропозицію і наступного року 12 жовтня ми одружились. Тому я так стараюсь підбирати дати, щоб дуже багато не запам’ятовувати…
- Ви цікаво познайомилися, правильніше буде сказати, що вас познайомила, Олександре, ваша майбутня теща. Ви ще не знали тоді про те, що вона буде тещею. Це до добра?
- Цілком правильно. У мене був такий випадок, що коли я приїхав, ходив на урок італійської мови. І уявіть собі, що я з майбутньою тещею в цій школі і познайомився. Коли проминув час, вона розповідала, що ось Саша там сидів на лавочці і Біблію читав увесь час перед уроками. І було, що ми ходили десь там по хліб, сумки допомагав носити, і зовсім не здогадувався, що буде, що це за сумки. І що цікаво, що, коли я з Богом зустрівся, це як перша любов до Бога, ти хочеш всім розповісти про Господа, і я їй теж про Бога говорив. А вона каже: «Моя дочка теж ходить у церкву таку ж, як ти. Там співають, моляться». І вона мені дала номер, щоб я з Вірою спілкувався, вона ще не приїхала в Італію… Ну, а потім приїхала в Італію, і все.
- А як би ви сьогодні, якими б словами ви описали те, на чому тримається ваш шлюб? Що є отією скріплювальною речовиною або сумішшю, що дає йому змогу стояти непохитно під час випробувань, штормів і т.ін.?
- Віра розкаже свою думку, а я - свою.
- Кожен із нас старається іти вперед далі, зміцнювати сім’ю. Тому з мого боку це, по-перше, мої стосунки з Богом. Тому що коли я молюсь, я бачу що щось не так іде чи, наприклад, я не розумію чоловіка в деяких питаннях. І я молюсь і прошу: «Боже, допоможи нам зрозуміти одне одного». Тому що любов є, і ми працюємо над цим. А взаєморозуміння, це коли різні люди з різних світів приходять, з різних сімей і їм треба зрозуміти одне одного – ось це, мені здається, найскладніше. Тому особисто мені допомагає страх Божий . Просто я розумію, що я не можу зробити чоловікові погано, я не хочу цього. Тому мене це рятує. Я намагаюсь щось робити з свого боку, щоб зміцнити шлюб. Сашко скаже ще від себе.
- Я думаю, що є кілька речей у нашій родині (кожна сім’я - індивідуальна держава, де будуються свої закони і правила), в нас свої закони і правила є, і я думаю, що одна з перших речей – це щирість. Тому що Віра мені може поставити будь-яке питання, найнебезпечніше, найгірше, найнезручніше: наприклад, чи дивився я якесь відео. І я відповідаю, дивився чи не дивився. І я нині не дивлюсь нічого, слава Богу. Нині я спокійний. І свого часу це мені допомогло. Тому що я знаю, що коли я почну приховувати якісь речі, все, це є тріщина в моєму шлюбі. Звичайно, важливо було, щоб Віра, моя дружина, також не користувалась якими-небудь вадами, котрі в мене були свого часу на шляху, так само, як і я - її вадами. Саме ця щирість – одна з важливих речей… Я не знаю, чи багато чоловіків-дружин ставлять ці питання. Я часто питаю: а що зараз у її голові відбувається? Які в неї думки? Чи є в неї спокуси? Чи є в неї подібні речі? І моя дружина відповідає, і я відповідаю. І, до речі, важливо правильно реагувати. Ну, наприклад, коли були молодшими, припустимо, хтось десь у якийсь час дружив, загравав з кимось і дружина допомагала обережненько відшивати людей, усе нормально. Тому щирість – це та річ, без котрої неможливо. Любов – це само собою. Не можна одружуватись без любові. І, третє, це коли в нас є одна мета. Моя мама колись сказала: я рада, що у вас - одні цілі. Коли ми прийшли в церкву, в нас різні дари, я безпритульних кішок люблю, Віра трохи менше їх любить. Я можу з ними бути, вона може їм співати, вона співачка, а бути – це дві різні речі. Коли ми будуємо служіння, ми робимо добро для людей ось цими цілями, яким заприсяглись разом, це теж стало метою нашого шлюбу. Тому що цікаво, коли чоловік, наприклад, дальнобійник, а дружина - в офісі, їх об’єднують тільки деякі точки дотичності. А ми разом ходимо в одну церкву, я люблю ходити в одну церкву, бо я пастор церкви. Ми разом служимо, ми разом говоримо на людях про зустрічі, про дари, вади, плюси. І це теж допомагає нам бути в єдності, в однодумності. Бо є ті речі, що дозволяють нам доторкатись одне одного…
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 30 січня 2021
