• Біблія

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Усім відома Біблійна історія про те, що відбулося в Едемському саду – про те, як змій спокусив Єву і вона з’їла заборонений плід, після чого дала скуштувати цей плід і Адаму. Виникає запитання: невже через якесь яблуко тепер усе людство мучиться в гріху і помирає? Чи воно було чимось отруєне? Що було у тому яблуці?

 

Справа аж ніяк не в яблуці! Жодним чином не значить, що яблуко було якимось отруйним. У Святому Писанні навіть не сказано, що це було яблуко, там написано, що то був плід: «… і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв.» (Бут. 3:6).

Сенс того, що відбулося, був не в самому плоді, а в непокорі. Тоді, коли людина вирішила не послухатися Бога, – вона виявила вільну волю, незалежну від Бога. Неможливо зберегти волю Божу, і не послухатися Бога. Тому, щоб не послухатися Бога, необхідно було спочатку відмовитися від Його волі, і проявити свою власну волю. Людина втратила волю Бога і стала жити своєю волею. Вона сама почала визначати: що – добро, а що – зло, що – правильно, а що – неправильно, що добре, а що – погано. Людина відмовилася від волі Бога на користь своєї власної волі. І ось, коли воля Бога залишила людину, – вона залишилася без Бога, і стала духовно мертвою.

Сатана сказав: «І сказав змій жінці: ні, не вмрете, але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.» (Бут. 3:4,5). «Як боги» – значить, що якщо ми не послухаємося Бога, – з того ж моменту ми будемо самі визначати: що – добре, а що – погано, будемо самі вирішувати: це я буду робити, а це – не буду, не дивлячись на волю Божу. В усьому всесвіті існує лише одна воля, і це – воля Бога, Творця всесвіту! А спокуса сатани полягає у тому, що, маючи свою волю, ми будемо такими ж, як і Бог! Саме, виходячи із власної волі та із знання, що таке добро, а що – зло, люди почали судити світ, і самих себе, але ж написано: «Один є Законодавець i Суддя, Який може спасти i погубити; а ти хто, що судиш ближнього?» (Як. 4:12).

До непокори людина була з Богом єдиною, душа людини була живою через Дух Божий, вони були єдині, тому що людина жила волею Бога. Можна сказати, що Дух Божий і воля Божа – це одне й те саме. Це було щастям: було радісно, був рай на землі, в душі та в серці людини, адже людина знаходилася у волі Божій. Бог спілкувався з людиною у прохолоді дня. Серце людини було збережене в Бозі.

Після того, як людина вирішила не послухатися Бога – вона проявила свою власну волю, свою самість, своє его, позицію, думку. З моменту гріхопадіння всі люди на планеті мають свою власну думку, не дивлячись на думку Бога. Через це вони нещасливі, злі та самотні.

Був тільки Один – Син Людський, Який, прийшовши на цю землю, підкорив Свою волю Богу: «Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.» (Ін. 5:30). Тобто, це була єдина Людина, Яка підкорила Себе Богу – і це був Ісус Христос! Решта людей живуть власною волею, власним пізнанням добра і зла, власною позицією. Саме у цьому і проявляється бунт проти Бога, а зрештою – і проти самого себе. Ось чому всі люди помирають – вони живуть власною волею.

• Попередня
• Наступна