Чому невіруючі можуть бути кращими, аніж віруючі?
Трапляється, що віруючі в Ісуса Христа люди поводяться не зовсім так, як належить християнам: дратуються, обманюють, сердяться і т.п. Зі сторони може здаватися, що деякі невіруючі люди бувають кращими, більш правдивими, та добрішими, аніж віруючі християни. Чому так відбувається?
Дійсно, так буває, тому що усі люди – віруючі і невіруючі – створені Богом: «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою,…» (Бут. 1:26). Кожна людина створена за образом і подобою Божою. У кожній людині є частинка Бога, і людина живе ось цією частинкою Бога у ній. Людина не може існувати без Нього: «Бо як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва.» (Як. 2:26). У кожній людині (віруюча вона, чи ні) є Бог, тому що кожна людина створена Богом, і живе Богом. Написано: «… i Вiн є ранiш усього, i все Hим стоїть.» (Кол. 1:17), і без Бога ніхто не може жити та існувати: «… бо ми Hим живемо‚ i рухаємось‚ i iснуємо,...» (Діян. 17:28).
А, оскільки, усі люди живі Богом, а Бог є Слово, – то, це Слово вже якимось чином перебуває у кожній людині: «… бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самi собi закон: вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свiдчить їхня совiсть i думки їхнi, якi то звинувачують, то виправдовують одна одну‚…» (Рим. 2:14,15) – навіть, у найбільш грішної людини є совість, через яку Бог направляє людину до добра. Бог присутній у кожній людині – віруюча вона, чи ні. Тому, це цілком нормально, що невіруючі люди іноді роблять добрі справи, проявляючи добро і любов до оточуючих людей, іноді, навіть, краще, аніж деякі віруючі люди!
Ви запитаєте: а чому ж тоді віруючі можуть поводитися неналежно? – Тому, що процес перетворення серця людини – це довгий процес. У когось він проходить швидко, а хтось противиться Духу Святому в своєму серці – саме тому у віруючих і відбуваються падіння. Але, Бог знає, що так буде траплятися: «… бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель.» (Притч. 24:16).
Ви можете запитати: а як же спасіння? А як же віра? Як же вічне життя? Якщо грішники вже усі з Богом, – для чого тоді смерть Христа, для чого тоді приходив Ісус?
Ісус Христос прийшов відкривати людям очі на Бога: «І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.» (Ін. 9:39). Він прийшов для того, щоб ті, які не знали Бога, – через віру в Ісуса Христа побачили Бога в собі, щоб ті фарисеї, які стверджували, що знають Бога, – зрозуміли, що насправді вони – сліпі. Ісус Христос прийшов відкрити нам очі, щоб ми побачили Боже Світло у своєму серці: «… розкрити очi їм, щоб вони навернулися вiд темряви до свiтла i з-пiд влади сатани до Бога, щоб вiрою в Мене держали прощення грiхiв i долю з освяченими».» (Діян. 26:18). Ісус Христос прийшов «… щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі, – з темниць.» (Іс. 42:7). Ісус Христос прийшов відкрити очі – на те, що вони живуть Богом, що Він від початку – в них! Ісус відкриває грішнику Бога, Який уже в ньому є. І якщо грішник прийме Христа, – він знайде Бога в собі, тоді Бог Духом Святим відкриється у серці людини: «У Hьому і ви, почувши слово iстини, благовiстя вашого спасiння, та увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13).
Отже, невіруюча людина може творити добро, любити, звершувати добрі вчинки – тому що вона створена за образом і подобою Божою, і до того ж, вона живе, рухається та існує Тим Самим Богом! Так, гріх осквернив людину, осквернив її волю і розум, зробив її мертвим грішником, але, доки людина жива – у ній є частинка Духа Божого. І, навіть, у найбільшому грішнику перебуває частинка вічного життя. Апостол Іван писав: «Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що нiякий людиновбивця не має життя вiчного, що в ньому перебувало б.» (1 Ін. 3:15). Виходить так, що у невіруючій людині перебуває вічне життя, але, невіруюча людина цього не знає не знає, тому й не має того вічного життя, а тому – піде у пекло: адже, не вірить в Бога, Який є у ній. А з кожною людиною станеться лише за її вірою: «… за вірою вашою нехай буде вам.» (Мф. 9:29) – наша віра визначає наше спасіння. Якщо ми віримо, що Бог з нами і ми з Ним, – ми спасемося. А якщо ми не віримо, що Бог з нами, – ми загинемо, хоча, Він завжди з нами. Це можна порівняти з людиною, яка померла від голоду, тому що не знала, що в рюкзаку за її спиною у неї був хліб. Або з людиною, яка взимку не мала коштів для того, щоб розрахуватися за номер у готелі, тому ця людина заснула на вулиці й померла від холоду, не знаючи, що в неї у кишені був пакунок із грішми. Отож, ми спасаємося тільки вірою в Бога, а це означає, що ми віримо, що Він завжди із нами.
Гріх просто закрив людині очі на Бога, Який є у її серці. Людина знаходиться у темряві свого гріховного егоїзму, і не бачить світло, яке є в її серці. Але, дякувати Богу, Бог послав до нас Свого Сина, щоб Ісус Христос відкрив нам світло: «… тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.» (2 Кор. 4:6).
Ісус Христос – це двері до Бога, Який уже є в кожному з нас від народження! І для того, щоб грішник отримав спасіння, – не потрібно далеко ходити: Бог дуже близько до кожного з нас, ближче, аніж ми можемо уявити: «… «Hе кажи в серцi твоєму: хто зiйде на небо?» Тобто Христа звести… Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх i в серцi твоїм», тобто слово вiри, яке проповiдуємо» (Рим. 10:6,8). Коли ми тільки повіримо і сповідуємо Ісуса Христа, – Він відразу ж відкриє нам Бога, Який в нас. Це і є таємниця домобудівництва. Нам тільки здається, що Бог прилітає до нас із неба, і створює обитель у нашому серці. Насправді ж, Він завжди був у серці людини. Бог значно ближче до нас, аніж ми думаємо – Він у нашому серці!
Отже, Бог є у кожні людині, навіть, у невіруючій (просто невіруюча людина про це не знає)! А віруючій людині це вже відкрито. Саме цією вірою, що Бог із нею, – віруюча людина і буде жити: «Праведний вiрою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя.» (Євр. 10:38).
Якщо якась людина засумнівається у Бозі, Який є у ній, якщо тільки подумає, що вона – сама собою, і що Бога з нею немає – це помисли плоті, які призведуть до смерті: «Помисли плотськi є смерть, а помисли духовнi – життя i мир,…» (Рим. 8:6). Тому, сенс у тому, щоб кожна людина знайшла Бога (хоча, Він і недалеко від кожного з нас – у нашому серці)! Але, щоб знайти Бога в собі, – нам потрібен Христос. Він – двері до Бога, Який в нас – «Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.» (Ін. 14:6)!
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 28 жовтня 2019
