Наталія Усок | «Тренер не дасть надміру»
Рейтинг користувача: 5 / 5
У другій частині інтерв'ю Наталя Усок розповідає, як Бог допоміг її родині розрахуватися з величезним боргом, які принципи важливі в питанні фінансів, а також дає рекомендації мамам, які зважилися пізно народити дитину…
У вашій родині була проблема боргів. Ви в ефірах називали таку цифру, як один мільйон...
Наталія: ...Ситуація відразу не вирівнялася. Але в нас якось з'явилися крила, надія. Ми крок за кроком почали шукати раду ситуації, що склалася, оскільки в нас було зведено два будинки і вони не продавалися. І ми почали їх продавати, розраховуватися з людьми, з банками, і повністю все закрили й нікому не були винними. І продовжували далі споруджувати такі будинки. І я розумію, що в нашому житті слово має величезну силу. Оскільки у що ти віриш, те ти і отримуєш. І мені іноді сумно спостерігати, коли ми, віруючі, молимося, проголошуємо, і відразу в нас є такі ж слова сумніву, такі ж слова невіри. І я розумію, що наша віра повинна стояти просто твердо. Ось вона повинна стояти твердо, неважливо, що ти бачиш... У нас тривали суди з іншими інстанціями, у нас були якісь інші моменти, але ми завжди поверталися до того, що ми сказали: «У нашому житті злу - крапка».
Тобто, вирішення цієї ситуації - це Слово, яке прийшло із силою та дією, чи, крім цього, ви ще й почали вдвічі більше працювати, у вас з'явилися нові ідеї?
Наталія: Це все було разом, але, розумієте, «Споконвіку було Слово». І коли навіть народжувалися мої діти, коли я вагітніла, я мінімум два тижні ходила, плакала. Чому? Тому що я не розуміла, чому в такій, надзвичайно важкій, ситуації з'являється дитина, чим її годувати, тут цих нічим годувати... І Бог мені на кожну дитину давав місце Писання, Він показував, чому вона народжується, для чого вона народжується. І, знову-таки, було Слово. Я брала це Слово і 9 місяців я ходила на підставі цього Слова. І тому «Споконвіку було Слово». Тому ми - віруючі, тому ми відрізняємося від інших людей, які ще не пізнали Бога, які не пізнали істину цього Слова, що «...віра - від слухання, а слухання - через Слово Христове». І коли ми його беремо, і ще й застосовуємо у своєму житті, ось тоді все активується. Ну, знову таки - «без жодного сумніву».
Ваша рекомендація з усього, що ви застосовували, тим сім'ям, які мають борги. Ми зараз заговорили про мільйон доларів боргу. Отже, чудовий досвід уже є. Яка ваша рекомендація?
Наталія: Найперше, що треба зрозуміти, - що Бог проти боргів. Це найперше. Друге: вихід із боргів (я, можливо, буду банальною), - треба віддавати десятину і треба віддавати пожертвування. І третє - це отримати чітку відповідь від Бога. Чому? Щойно ти приймаєш рішення навіть віддавати [борг] по 100 доларів - це нереально складно. Ось у тебе навіть 100 доларів зайвих немає. Або 50 доларів. І ти приходиш, домовляєшся з людьми, яким ти винен, і кажеш: «Можна я буду хоч по 50 доларів тобі віддавати?». Тобто, однак не можна закриватися від цих людей, яким ти все ж винен, треба приходити на зустріч, вести переговори (й що ми і робили з кожною людиною, якій були винні), і домовлятися, щоб ми мирилися зі своїми братами і з не братами, тому що ми і з банками вели перемовини. І ми казали: «Ми будемо віддавати». Й ось це був найголовніший вихід, тому що рівно рік ми віддавали по 100 доларів. Потім ми почали віддавати десятками тисяч, і потім - сотнями. І цей механізм повинен запуститися... Бог відповідає на поклик нашого серця, тому що Тренер не дасть надміру. Він дасть не для того, щоб ти помер під штангою. А Він дасть для того, щоб ти накачав духовні м'язи, перш за все, фізичні, навчився спілкуватися з людьми, примирятися, і йти далі. Тому що Він хоче тобі довірити більше.
Ви сказали, що коли ви дізнавалися про свої вагітностях, то по два тижні плакали. Це було з усіма 7 дітьми?
Наталія: Зі Златою вже ні, тому що в нас уже був фінансовий достаток, хоч у нас і криза була, але на той момент гроші вже були. І було легше набагато. Вже і з Дашею було легше. Я з Дашею, п'ятою дитиною, купила перший дитячий візок. Це для мене було таке щастя, тому що двох ми носили так, на руках. З третьою - Настею - нам подарували візок (люди побачили, що ми носимо дітей на руках)... А шосту я народжувала в 40 років, і в мене було просто найбільше питання до Бога: «Чи не така я вже стара, для того, щоб народжувати?». І в 42 роки я народжую Луку, й нині мені 50 років, і я щаслива, що діти вже дорослі, що вони підросли вже і не така я вже була стара, для того, щоб народжувати. Бог давав сили.
У нас було питання від Валентини. Ви сказали, що Луку народили в 42, а наша радіослухачка пише: «Я зараз вагітна, мені 43. Коли мені буде 63, дитині буде 20. Мене лякає цей розрив, зважаючи, що у випадку з моєю мамою був той самий досвід і мені з нею було дуже важко». Що ви їй порекомендуєте?
Наталія: Коли мій син закінчить школу, мені вже буде за 60. І я чоловікові кажу: «Ти знаєш, це привід, щоб не прийти бабусею і дідусем старенькими в школу на випускний, бути нам молодими». І ми дійсно з чоловіком дуже молодо почуваємося внутрішньо, і воно відбивається навіть на зовнішньому. Я розумію, що якби ще зайнятися спортом, то ми були б ще молодшими... Але що я скажу? Моїм дітям 9 і 10 буде цього року, і я розумію, що я не стара для них, оскільки програми в Айфон я завантажую і розуміюся на цьому краще за них. Тобто, якщо я буду йти в ногу з часом, і буду сучасною мамою... Я хочу завжди сама йти попереду, вміти користуватися всіма сучасними засобами зв'язку, постійно ходжу на якісь курси, щось вивчаю... Тобто, щороку я ходжу на курси, вдосконалююсь. Для чого? Я сама - особистість перш за все. Тобто, кожна мама повинна зрозуміти: вона перш за все сама - особистість. І, крім того, що в неї є діти і є чоловік, є сім'я, є купа обов'язків у домі, вона повинна встигнути розвинутися і вивільнити той потенціал, який був в ній закладено Богом. Тобто, вона перш за все - жінка, вона - особистість і їй не потрібно відставати в розвитку, в якому час іде, їй треба добре виглядати, бути моложавою в плані внутрішнього стану...
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 31 липня 2019
