Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світло підтримки»
Гість: Олег Мохнатюк, директор Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у с. Копилів Київської обл.
Ведуча: Ірина Суботовська

 

Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей надає допомогу тим хлопчикам та дівчаткам, родини яких перебувають у складній життєвій ситуації.  Про діяльність Центру, його мету і завдання розповідає директор  Олег Мохнатюк.

 

«Ми називаємося «Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей».  Сама назва для мене відіграє досить важливу роль, тому що до нас потрапляють діти з родин, …які перебувають у складних життєвих обставинах, відбуваються такі події, де неможливо, щоб дітки там далі перебували, на якийсь певний час. Згідно із законодавством  це термін 9 місяців. За цей час батькам дається шанс, можливість  виправити ті вади, які у них є, це стосується і зовнішніх, і внутрішніх речей…»

«… Для мене ця назва – «соціально-психологічна реабілітація» – насамперед означає, що має відбутися зміна розуму і серця. Тобто, ми маємо зробити все можливе, щоби хоч трішечки вплинути на свідомість і на серце дитини, виходячи з того, що ці діти потрапляють [до нас], дійсно, із  складних сімей. Ось це основне є завдання…»

«… Без правильних мотивів, без правильних уроків християнської етики, християнської моралі і християнських цінностей (не втягуючи ні в яку конфесію, уникаючи цих усіх суперечливих моментів і питань), я зрозумів, що досить буде непросто на це [зміну розуму і серця] впливати. І впливати передусім своїм прикладом як керівника»

«Без роботи над собою, над зміною розуму і серця [нічого не буде]. Діти копіюють нас. Вони бачать, що ми [робимо], як ми реагуємо, і вони намагаються копіювати певні моменти. І відповідно вони більше приходять до тих людей, які готові їх чути, готові їх слухати, готові їх зрозуміти, направити і підказати. Все це треба робити дуже виважено, толерантно, акуратно і з любов’ю…» 

«… Я думаю насамперед, як от допомогти тим діткам, які хочуть цього, в яких горять іскри, які щось просять: чи курси якісь додаткові, чи вивчити англійську мову чи комп’ютер. Якщо у дітей цього  [бажання] не виникає, я кажу: «Добре. Ось вас держава, слава Богу, забезпечує, будь ласка, це ваше право, ви можете жити, як хочете. Тільки питання, коли вам виповниться 18 років, або коли закінчиться термін реабілітації і з батьками стосунки не налагодяться, що вас чекає, яке чекає вас майбутнє? Куди ви прийдете?..»

«Скажу прямо і відверто, що беру силу у Всевишнього, беру силу з Небес, тому що по-людськи це дуже непрості речі. І без підтримки Бога, без допомоги людей, які нас молитовно підтримують, які нам допомагають і матеріально, і просто добрим словом, і підтримки команди людей, це дуже непросто…»