• Світлі гості

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 

  

   Нашу студію відвідала Наталя Тарасенко - журналістка, письменниця, літературна редакторка. 2008 року Наталя стала призеркою всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки». А 2014 – фіналісткою міжнародного конкурсу на краще коротке оповідання «Zeitglas-2014».

   У нашій програмі Наталя Тарасенко презентує свою книжку «Когда загорится звезда…» - збірку реальних історій із життя простих людей. Твів дає змогу доторкнутися до різних доль, і в них, можливо, побачити відбиток своєї…

 

    «...[Читачі] кажуть, що неможливо стримувати сльози на деяких творах, тому що вони дуже торкаються сердець.., і пишуть, дякують, що «ось цей, наприклад, текст був просто для мене відповіддю...»

 

     «...Я вимолила своїх дітей у Бога, коли мені ставили діагноз, що дітей у мене не буде, ось воно в мені боліло. І сьогодні, коли я служу діткам, і з різними дітьми спілкуюся, я не знаю, чому так... Але чомусь саме я ніби переживаю їхнє життя. І це почуття дано, можливо, від мами, бо нас багато в родині, і мама моя завжди любила дітей...»

 

     «Мені допомагає тільки молитва... Така заступницька молитва - і про цих діток, і про їхніх батьків, тому що, все ж, все йде з подачі батьків. Діти самі по собі не винні, що вони в такій сім'ї народилися, наприклад. Або що батькам до них немає діла. Але я знаю, що у Бога до кожного, особливо до дитини, діло є. І я знаю, що молитва, щира молитва, материнська молитва [допомагає]. Я про них, як про власних дітей молюся... І я вірю, що Бог цих дітей знайде»

 

         «...Знаєте, кажуть, є якась своя «молитовна кімната». А ось у мене - моє «молитовне село»... Чому дуже багато оповідань, навіть у цій книжці, присвячених тому, що відбувалося в селі або якимось зустрічам у селі? Тому що там, напевно, відключаються мізки від міської суєти... А ти ось просто якось «видихаєш», і починаєш звертати увагу на якісь незначні речі і в усьому цьому якось Бог починає тобі через це говорити...»

 

     «Коли труднощі в житті, і ти просто сидиш засмучений, плачеш, ти не знаєш, що тобі робити... І пригадуються відразу тексти Писання, що я, насправді, все можу, тому що Господь мене зміцнює. І це такий посил, дуже сильний, в різних ситуаціях у мене був від бабусі…»

 

   «...Дуже важливо, дуже важливо у всіх життєвих обставинах, хоч що б з вами відбувалося, якщо це радість - слава Богові. Якщо це якась печаль, це якесь горе - завжди тримати свій фокус на Ісусі Христі. Завжди дивитися на Бога. У всьому можна бачити Бога. У всьому є Його рука. В горі Він - розрада, Він - підтримка. В радості Він - разом із вами радіє. Він разом із вами тішиться і готовий розділити з вами цю радість... У всьому, що стається в житті, шукайте Бога і дивіться на Бога...»  

• Попередня
• Наступна